Емансипація: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м робот додав: tr:Sosyal hareket |
Немає опису редагування |
||
Рядок 6:
{{stub}}
[[Категорія:суспільство]]
Зазначені дії служать достатнім доказом того, що неповнолітній в змозі самостійно приймати рішення з майнових та інших цивільно-правових питань, тобто досяг рівня зрілості, звичайно наступає після досягнення повноліття. Емансипація здійснюється за рішенням органу опіки та піклування за наявності згоди обох батьків або суду, якщо батьки або один з них на те не згодні. Мета емансипації полягає в надання неповнолітньому повноцінного цивільно-правового статусу. Слід мати на увазі, що окремі права і обов'язки виникають виключно після досягнення певного віку (наприклад, право на придбання вогнепальної зброї). Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду Російської Федерації й Пленуму Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації від 1 липня 1996 р. № 6 / 8 емансипованою неповнолітній має в повному обсязі громадянськими правами і несе обов'язки (у тому числі самостійно відповідає за зобов'язаннями, що виникли внаслідок заподіяння їм шкоди), за винятком тих прав і обов'язків, для придбання яких федеральним законом встановлено віковий ценз.
Звичайно, неможливо відразу наділити неповнолітнього всім обсягом цивільної дієздатності, не надаючи йому можливості поступово привчатися до здійснення самостійних вольових дій. Закон передбачає певні вікові етапи, з настанням яких неповнолітній надаються більш широкі елементи дієздатності. Виявляється це в двох головних областях дієздатності: можливості здійснення угод і самостійної майнової відповідальності.
Неповнолітні, які не досягли 14-річного віку (малолітні), за загальним правилом, недієздатні, всі угоди від їхнього імені здійснюють тільки їх батьки, усиновителі або опікуни. Проте 14 років - досить великий проміжок для становлення психіки неповнолітнього, його інтелектуальної зрілості. Навряд чи можна порівнювати рівень усвідомлення скоєних дій однорічним дитиною і 13-річним підлітком, Тому закон передбачив можливість здійснення малолітніми певних угод. Від б до 14 років - перший віковий проміжок, з яким закон пов'язує певний етап дорослішання. У цьому віці малолітні вправі самостійно робити дрібні побутові угоди; угоди, спрямовані на безоплатне отримання вигоди, які не потребують нотаріального посвідчення або державної реєстрації; угоди по розпорядженню коштами, наданими законним представником або за його згодою третьою особою для визначених цілей та для вільного розпорядження (п . 2 ст. 28 ЦК).
[[ar:تحرر]]
| |||