Староство: відмінності між версіями

1. Адміністративно-територіальна і господарська одиниця в державних володіннях у середньовічній [[Польща|Польщі]], [[Велике князівство Литовське|Великому князівстві Литовському]] та на загарбаних ними українських і білоруських землях. До складу С. входили одне і більше [[місто|міст]] та містечок й кілька сіл. С. надавали вищим урядовцям ([[магнат]]ам, багатій [[шляхта|шляхті]]) за службу. В їхніх руках перебувала вся повнота [[влада|влади]], за винятком права надавання [[привілей|привілеїв]].

На [[Правобережна Україна|Правобережній Україні]] [[Білоцерківське староство]] належало кн. [[Острозький Костянтин|Костянтину Острозькому]], а згодом його синові [[Острозький Януш|Янушу]], [[Корсунське староство]] з кінця XVI ст. перебувало в руках [[Даниловичі]]в, [[Житомирське староство|Житомирське]] &nbsp;— тривалий час належало князям [[Заславські|Заславським]] і &nbsp;т. &nbsp;д. Широко практикувалася прижиттєва уступка права на старостинський уряд синам. Так [[1638]] р. кн. [[Вишневецький Костянтин]] уступив право на [[Черкаське староство]] своєму синові [[Вишневецький Олександр|Олександру]] (<ref>Boniecki A. Poczet rodów w Wielkim księstwie Litewskim w XV—XVI wieku.— Warszawa, 1887.— S. 371)</ref>. НаВ Україні, де опір середньої шляхти [[магнат]]ам не був таким організованим і послідовним, як в інших регіонах [[ Річ Посполита| Речі Посполитої]], процвітала практика зосередження в одних руках багатьох державних урядів і староств.