Родина Фоскарі: відмінності між версіями

Родина Фоскарі вперше згадується у [[VIII століття|VIII столітті]]. Ймовірним місцем її походження було [[Местре]], неподалік від Венеції. До самої Венецеції вони переселились у [[982]] і з самого початку зайняли в ній чільне положення. Особливий ріст впливу Фоскарі пов'язаний із розширенням венеційських володінь у [[Латинська Романія|Латинській Романії]]. Так, вони були серед співволодарів [[Лемнос]]у разом з родиною Наваджеро (Навагайозо) між [[1207]] і [[1276]]. [[30 квітня]] [[1331]] під час перебування у [[Парма|Пармі]] [[Богемія|богемський]] король [[Йоан Люксембурзький]] надав Ніколо Фоскарі графський титул та зробив радником, секретарем і фаміліаром. Він затвердив надання Ніколо володінь [[Новента-Падована]] та [[Сан-Брузон-ді-Доло]] поблизу [[Падуя|Падуї]], а також [[Дзеларіно]], за яким Фоскарі і були відомі до [[XVIII століття]], як графи Дзеларіно. Франческо Фоскарі при одруженні у [[1386]] зі Стериною, дочкою [[Артський деспотат|деспота]] [[Арта|Арти]] [[Гін Буа Шпата|Йоана Буа Шпати]] отримав 11 000 іперпірів та замок [[Астакос|Драгоместо]]. Але вже у [[1406]] Драгоместо бв взятий [[Карло I Токко]]. Попри це, Фоскарі продовжували претендувати на землі у [[Етолія і Акарнанія|Етолії та Акарнанії]] — Драгоместо і [[Навпакт|Лепанто]]. У період правління дожа Франческо Фоскарі, племінника Франческо Фоскарі, володаря Драгоместо питання щодо прав на цей замок було одним з найважливіших у відносинах з [[Карло II Токко]]. Той пообіцяв за 1 700 [[дукат]]ів відібрати Драгоместо у свого двоюрідного брата Ерколе Токко і передати [[Філіппо Фоскарі]], синові Франческо Драгоместського. Але свою обіцянку Карло не виконав, хоча і відібрав володіння Ерколе.