Самойлович Данило Самійлович: відмінності між версіями

'''Данило Самійлович Самойлович''' (справжнє прізвище — ''Сушковський''; народився [[22 грудня]] [[1744]]<ref>За іншими відомостями — [[1724]], [[1742]], [[1743]] або [[1745]]</ref>, село Янівка<ref>Тепер&nbsp;— село [[Іванівка (Чернігівський район)|Іванівка]] [[Чернігівський район (Чернігівська область)|Чернігівського району]] [[Чернігівська область|Чернігівської області]]</ref> — [[20 лютого]] [[1805]], [[Миколаїв]]) — український [[медик]], засновник [[епідеміологія|епідеміології]] в [[Російська імперія|Російській імперії]], фундатор першого в [[Україна|Україні]] наукового медичного товариства. Першим довів можливість протичумного [[щеплення]].

Народився в родині священика[[священик]]а о. Самійла Сушковського.

[[1761]]—[[1765]]&nbsp;— навчався у [[Санкт-Петербург|Петербурзькій]] [[адміралтейство|адміралтейській]] шпитальній[[шпиталь]]ній школі, куди був спеціально відібраний зі студентів Київської академії одним із професорів[[професор]]ів школи.

[[1767]]&nbsp;— отримав звання лікаря[[лікар]]я; очолив першу в [[Російська імперія|Росії]] жіночу [[Венеричні захворювання|венерологічну]] [[лікарня|лікарню]].

[[1768]]—[[1770]]&nbsp;— перебував на театрі бойових дій [[російсько-турецька війна 1768-1774 рр.|російсько-турецької війни 1768—1774&nbsp;рр.]]. Як полковий лікар досягнув значного зниження [[захворюванність|захворюваності]] та [[Смертність|смертності]] особового складу.

[[1776]] року на власні кошти виїхав на навчання до [[Страсбурґ|Страсбурзького]], а згодом&nbsp;— до [[Лейден|Лейденського]] [[університет|університету]], де [[1780]] року захистив [[доктор наук|докторську]] [[дисертація|дисертацію]] ''Tractatus de sectione symphyseous ossium pulis et… sectionem Caesareum'' (''[[Трактат]] про розтинання лонного зрощення та про [[кесарів розтин]]''), яка була перевидана двічі. Самойлович першим із лікарів Російської імперії опублікував за кордоном не лише докторську дисертацію, а й інші свої наукові праці.

За свої досягнення Самойлович був обраний членом [[Париж|Паризької]], [[Марсель|Марсельської]], [[Тулуза|Тулузької]], [[Діжон|Діжонської]], [[Мангейм|Мангеймської]], [[Турін|Турінської]], [[Падуя|Падуанської]] та інших (загалом 13-ти) хірургічних академій, а також Російської медичної колегії. Продовжував свою діяльність на [[Захід|Заході]] до [[1783]] року.

[[1787]]—[[1789]]&nbsp;— керівник Богоявленського[[Богоявленськ]]ого військового шпиталю.

Кінець [[1789]]&nbsp;р.&nbsp;— виконував обов'язки [[Губернія|губернського]] лікаря [[Дніпропетровськ|Катеринославського]] [[намісництво|намісництва]] та [[Таврія|Таврійської]] області.

[[1793]]—[[1799]]&nbsp;— обіймав посаду головного лікаря [[карантин|карантинів]] [[Південна Україна|півдня України]].

Самойлович першим у світі встановив, як передається чума. Відкинув [[міазм|міазматичну]] теорію походження цієї хвороби і довів [[контагіозність]] чуми (тобто, що зараження чумою відбувається при безпосередньому контакті з хворими або зараженими предметами). Запропонував щеплення ослабленою [[вакцина|вакциною]], заклав основи власної системи протичумних заходів і успішно їх застосовував. Переконаний, що чума&nbsp;— [[інфекція|інфекційна]] хвороба, він уже [[1771]] року пропонував різні засоби [[дезінфекція|дезінфекції]] речей хворих на чуму, зокрема одягу; прищепив собі заражений матеріал, взятий від людини, яка одужувала після захворювання чумою.

Разом з іншими українськими вченими-медиками ([[Шумлянський Олександр Михайлович|О. Шумлянським]], [[Андрієвський Степан Семенович|С. Андрієвським]], [[Шумлянський Павло Михайлович|П. Шумлянським]], [[Тереховський Мартин Матвійович|М. Тереховським]] та іншими) опрацював методику, навчальні програми та плани для медичних шкіл.

Д. Самойлович проголошений [[почесний громадянин міста Херсон|почесним громадянином міста Херсона]].