Відмінності між версіями «Бойчукісти»

598 байтів додано ,  10 років тому
м
нема опису редагування
м
'''Бойчукісти''' — плеяда малярів-монументалістів, учнів і послідовників [[Бойчук Михайло Львович|Михайла Бойчука]].
 
Першими прихильниками митця (в його паризький період) були С. Налепінська, С. Сегно, С. Бодуен де Куртене, М. Касперович, Є. Бачинський, Я. Леваковська, Г. Шрамм, О. Шагінян. У [[1910]] роціроку на Паризькій виставці в Салоні незалежних їхні твори були представлені як «школа Бойчука» під загальною назвою «Відродження візантійського мистецтва». Найбільш талановитими послідовниками львівського періоду Бойчука були [[Музика Ярослава Львівна|Я. Музика]] і М. Федюк.
 
У 1917—1922[[1917]]—[[1922]] роках в майстерні монументального мистецтва Бойчука в Українській Академії мистецтв у [[Київ|Києві]] вчилися [[Седляр Василь Теофанович|Василь Седляр]], [[Падалка Іван Іванович|Іван Падалка]], [[Бойчук Тимофій Львович|Т. Бойчук]], О. Павленко, А. Іванова, [[Сахновська Олена Борисівна|О. Сахновська]], М. Трубецька, І. Липківський, Н. Іванченко, Р. Лісовський, Н. Хазіна (Мандельштам) та інші. До другої генерації учнів належали О. Мизін, О. Бізюков, [[Шехтман Мануїл Йосипович|Мануїл Шехтман]], [[Рокицький Микола Андрійович|М. Рокицький]], [[Холостенко Євген В'ячеславович|Є. Холостенко]], Н. Ріхерт, [[Єлева Костянтин|К. Єлева]]. До них слід додати харківських та одеських монументалістів, які перебували у сфері впливу Бойчука і співпрацювали з ним.
 
До другої половини 20-х років позиції бойчукістів були міцними, чому сприяв їхній успіх на міжнародних виставках. У 30-ті ж роки переважну більшість цих митців, як і самого Бойчука, було репресовано за «контрреволюційний традиціоналізм» і «національну форму», а чимало їхніх творів знищено.
 
* {{МСІУ}}
 
== Ресурси Інтернет ==
[http://bilokin.myslenedrevo.com.ua/culture/bojchuk.html Сергій Білокінь. Михайло Бойчук і його школа]
 
[[Категорія:Український живопис]]
[[Категорія:Розстріляне відродження]]
25 308

редагувань