|
}}
'''Юлій Непот''' ({{lang-la|Julius Nepos}}; бл. *[[430]] - — †[[480]]) - — останній легітимний і передостанній імператор [[Західна Римська імперія|Західної Римської імперії]] у 474 - — 475.
== Прихід до влади ==
Непот був з 468 року наслідником свого володів [[Далмація|Далмацією]], яка дісталася йому у спадок від його дядька, патриція Марцелліна. Він був ''Magister militum Dalmatiae'', що було ключовою військовою посадою у зв'язках між сходом та заходом.
Був одружений на одній з племінниць [[Візантійська імперія|візантійського]] імператора [[Лев I Макелла|Лева I]], через що отримав прізвисько Непот - — «племінник» . У 474 році Лев I призначив Юлія Непота [[Західна Римська імперія|імператором]] на Заході. У червні 474 року він увійшов у [[Равенна|Равенну]], був визнаний імператором і відправив попередника і невизнаного імператора Гліцерія [[єпископ]]ом у Салону (тепер м. [[Спліт]]). Після його зміщення 24 червня приймає Непот у Римі [[Авґуст (титул)|титул Авґуст]]
==Правління Правління ==
Як імператор Непот намагався об'єднати імперію і зміцнити кордони. Він уклав вигідний мирний договір з [[Вестготи|вестготами]], в результаті якого під контроль Імперії повернулася галльська Провінція (Прованс). Непот був одним з найбільш здібних західних імператорів, але мав погані відносини з [[Сенат#Сенат у Древньому Римі|римським сенатом]].
[[Файл:628px-Western and Eastern Roman Empires 476AD(3).PNG|thumb|250px|left|[[Візантійська імперія|Східна]] і [[Західна Римська імперія|Західна Римські]] імперії у 476 р.]]
У той же час, Непот зробив серйозну помилку, призначивши магістром армії неблагонадійного [[Флавій Орест|Флавія Ореста]]. Орест, прийнявши командування, в серпні 475 виступив з [[Рим]]у проти вестготів, але досягнувши Равенни, проголосив імператором свого сина [[Ромул Август|Ромула Августа]] (оскільки, будучибув [[Германці|германцем]] і не міг сам зайняти цю посаду). Це і змусило Непота сховатися в Далмації. Ромулу Августу, згідно з сучасними уявленнями, було не більше десяти років.
Непот продовжував керувати Далматією і визнавався імператором в Галлії та інших провінціях імперії, а також у Константинополі. Для придушення заколоту, у Равенну з армією був посланий [[Одоакр]] - — вождь варварських дружин. Він придушив заколот, стратив Ореста, вигнав Ромула Августа і встановив повний контроль над Італією. Імператорові Зенону він написав листа з проханням призначити його правителем Італії. Імператор Зенон виконав це прохання, але виставив зустрічну умову - — щоб Одоакр визнав верховну владу Юлія Непота як імператора Заходу. Одоакр погодився.
== Кінець правління ==
Таким чином, хоча фактичний контроль над Італією належав Одоакру, номінально імператором Заходу визнавався Юлій Непот, який продовжував перебувати в Далматії. В Італії та Галлії були випущені монети із зображенням Юлія Непота.
Імовірно, Юлій Непот намагався повернути собі повний контроль над Італією, що викликало невдоволення Одоакра. Як би там не було, у 480 році Непота вбили його ж охоронці, імовірно підкуплені його старим ворогом Гліцерієм. Відразу після смерті Юлія Непота, Одоакр захопив контроль над Далматією і вислав імператорські [[інсигнії]] до Константинополя з проханням призначити нового імператора, а Гліцерія призначив єпископом у Медіолан (нині [[Мілан]]).
Імператор [[Флавій Зенон]] прийняв рішення не призначати нового імператора на Заході, залишаючись єдиним правителем імперії.
{{Commons|Julius Nepos}}
| 