Предки древан оселилися між Лабою і пізнішими містами [[Люнебург]] i [[Уельцен]] десь у VII столітті н.e. Це був район із лісостеповою рослинністю, бідними грінтамиґрунтами, частково заболочених. Древани ніколи не становили етнічної єдиної спільноти;, жили в перемішкувпереміш з германцями.
НаступнихНаступні 1000 років про них було мало що відомо. Причиною тому є їхня ізоляція: були убогими селянами, що ледве могли себе утримувати з малопродуктивного сільського господарства і скотарства. Займались також льонарством, бортництвом тощо. З огляду на їхні статки можна сказати, що культура їхня була "скромною", задовольняючисьвдовольняючись лише усними переказами та переспівами. Жили окремими общинамиігромадами, спілкувались між собою зрідка (про це свідчить велика кількість діалектів).
Після того як були підбитіпобиті германцями в 811 р., їх почали [[германізація|онімеччувати]]. Проте цей процес протікав досить в'яло з огляду на убогість переважно сільського населення. Тому їм довще ніж решті підкорених слов'ян вдалось зберегти свою самобутність (слов'яни із сусіднього Мекленбургу асимілювались вже на прикінцінаприкінці [[XVI століття]].
Древани в XVII столітті стали найзахіднішим анклавом слов'янського світу. Німці називали землі древан '''Вендланд''' (землі ведів, чи слов'ян) чи '''Древен''' (''Dräwehn'') (від німецької вимови назви племені).
