Кіровоградська операція: відмінності між версіями

Планування й підготовка наступальної операції розпочались у [[Ставка Верховного Головнокомандування|Ставці ВГК]] ще в листопаді [[1943]] року. На першому етапі радянські війська мали розгромити основні сили групи армій «''Південь»'' та вийти на рубіж річки [[південний Буг|Південного Бугу]]. [[другий Український фронт|2-ий Український фронт]] повинен був завдати головний удар по ворожих військах в районі [[Кіровоград]]у, а допоміжні частини — по [[христинівка|Христинівці]], назустріч військам [[перший Український фронт|1-го Українського фронту]]. В планах було оточити й знищити великі ворожі угрупування в районі [[канів|Канева]], [[умань|Умані]] та [[сміла|Сміли]]. Задум полягав у тому, щоб силами [[53-я армія (СРСР)|53-ої армії]] (командуючий — генерал-лейтенант [[галанін Іван Васильович|І.Галанін]]), [[5-а гвардійська армія|5-ої гвардійської армії]] (командуючий — генерал-лейтенант [[жадов Олексій Семенович|О. С. Жадов]]), [[5-й гвардійський корпус|5-го гвардійського корпусу]] (командуючий — генерал-майор Б. М. Скворцов) та [[7-й механізований корпус|7-го механізованого корпусу]] (командуючий — генерал-майор Ф.Катков) обійти Кіровоград з півночі, а силами [[5-а гвардійська танкова армія (СРСР)|5-ої гвардійської танкової армії]] (командуючий — генерал-полковник П.Ротмістров) та [[7-а гвардійська армія|7-ої гвардійської армії]] (командуючий — генерал-полковник М.Шумілов) обійти місто з південного заходу й знищити кіровоградське угруповання противника, потім наступити на [[первомайськ (Миколаївська область)|Первомайськ]] та вийти на рубіж річки [[південний Буг|Південний Буг]]. Удар по ворогові назустріч військам 1-го Українського фронту на правому крилі мали завдати [[52-а армія (СРСР)|52-га армія]] (командуючий — генерал-лейтенант К.Коротеєв) та [[4-а гвардійська армія|4-та гвардійська армія]] (командуючий — генерал-майор О.Рижов). Регулярним військам мали сприяти 2 з'єднання, 36 партизанських загонів та 41 підпільно-диверсійна група, які діяли у ворожому тилу.