Епіграма: відмінності між версіями

'''Епігра́ма''' ({{lang-el|epigramma}} — напис) — [[жанр]] [[сатира|сатиричної]] [[поезія|поезії]] дотепного, дошкульного змісту з несподіваною, градаційно завершеною кінцівкою ([[пуант]]ом).<br/>В еллінську добу епіграма вживалася як напис на [[вівтар]]ях, сприймалася як [[епос|епічна]] форма, втілена в [[елегія|елегійний]] двовірш, пізніше поети вдавалися до [[ямб]]ічних та інших розмірів, розширювали її тематичні межі. До епіграми зверталися [[Платон]], [[Сапфо]], [[Анакреонт]], Симонід Кеоський, [[Мелеагр]], а в римські часи — [[Марціал]], [[Ювенал]] та інші, де епіграма набуває чітких ознак сатиричного твору.<br/>Мала епіграма велику популярність у [[Європа|європейській]] поезії, починаючи від [[Ренесанс]]у, а відтак і в [[українська література|українській]] ([[Смотрицький Герасим|Г. Смотрицький]], А. [[Римша]], [[Земка Тарасій|Т. Земка]] та інші), де вона розмежовувалася на жанрові різновиди — геральдичну, дедикаційну, епітафійну і т.п. Не втрачає вона свого значення в новій і в новітній українських літературах ([[Іван Франко|І. Франко]], [[Самійленко Володимир|В. Самійленко]], [[Еллан-Блакитний Василь Михайлович|В. Еллан]], С. [[Воскрекасенко]], [[Володимир Сосюра|В. Сосюра]], [[Дмитро Білоус|Д. Білоус]], [[Василь Симоненко|В. Симоненко]], [[Анатолій Бортняк|А. [[Бортняк]], [[Кругляк Юрій Михайович|Ю. Кругляк]],[[Осадчук Петро Ількович|П. [[Осадчук]] та інші).У сучасній літературі епіграма зайняла велике місце у творчості видатного перекладача Миколи Лукаша. Збірник його епіграм "Шпигачки" (2003р.) упорядкував і видав літературний критик і поет Леонід Череватенко. У новому тисячолітті активно пише і друкує епіграми київський журналіст Юрій Луканов. Видавничо-поліграфічний центр "Такі справи" останнім часом видав дві книжки його епіграм - "Козюльки" (2002 р.) і "Колода від Ющенка" (2006 р.).Для своїх епіграм автор вигадав іншу назву – „козюльки”. І навіть написав філософську козюльку, яка осмислює, що ж воно таке є оті козюльки.