Південно-західна війна: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 39:
 
== Наслідки ==
Південно-західна війна закінчилася за півроку. На боці повстанців в ній взяло участь понад 30 тисяч [[сідзоку|нетитулованих шляхтичів]], колишніх самураїв. З них 13 тисяч були членами каґосімської «Приватної школи», 10 тисяч&nbsp;— добровольцями з різних регіонів Японії і ще 10 тисяч&nbsp;— вояками, яких навербували з сіл острова Кюсю в ході просування колони повстанців на північ. В боях війська Сайґо Такаморі втратили 6 тисяч убитими. 2760 чоловік були страчені урядовцями після придушення повстання<ref>{{Південно-західна війна // ''[[Енциклопедія Ніппоніка-]]'': в 26 т. 2}}-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.</ref>. Урядовий каральний корпус складався з 58 600 солдат і офіцерів, та 19 військових кораблів. Його втрати становили 6800 убитих і поранених<ref>{{Південно-західна війна // ''[[Енциклопедія Ніппоніка-]]'': в 26 т. 2}}-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.</ref>.
 
Південно-західна війна була найбільшим і останнім збройним виступом нетитулованої шляхти проти японської центральної влади. Перемога уряду дозволила йому встановити в країні могутній олігархічний режим. З іншого боку, поразка повстанців змусила антиурядові сили змінити методи боротьби і взятися за формування громадсько-політичних організацій та [[громадянське суспільство|громадянського суспільства]]. З кінця 1870-х років в країні набув розмаху [[рух за волю і народні права|рух за волю і народні права]].