Виноградов Олександр Павлович: відмінності між версіями

'''Олександр Павлович Виноградов''' ({{lang-ru|Александр Павлович Виноградов}}; [[21 серпня]] [[1895]] – [[16 листопада]] [[1975]]) — радянський [[геохімік]], [[академік]] ([[1953]]), віце-президент [[АН СРСР]] ([[1967-]] — 1975).

РодивсяНародився в [[Петербург|Петербурзі]]. Закінчив Військово-медичну академію (1924) і хімічний факультет [[Санкт-Петербурзький державний університет|Ленінградського університету]] ([[1925]]). У 1925- — [[1928]] викладав у Військово-медичній академії. У 1928- — 1947 працював в Лабораторії геохімічних проблем АН СРСР (з [[1945]] — [[директор]]). З [[1947]] — директор [[Інститут геохімії й аналітичної хімії ім. В. І. Вернадського|Інституту геохімії і аналітичної хімії АН СРСР]]. З [[1953]] завідував [[кафедра|кафедрою]] геохімії [[Московський університет|Московського університету]].

У [[1934]] році О. П. Виноградов переїздить з Ленінграда[[Ленінград]]а до [[Москва|Москви]]. [[30 вересня]] [[1943]] року його обирають [[член-кореспондент|членом-кореспондентом]] АН СРСР по Відділенню [[Хімія|хімічних]] наук. У 1945—19471945 — 1947 роках він директор Лабораторії геохімічних проблем імені В.І.Вернадського АН СРСР. У 1947 році організовує і стає керівником Інституту геохімії і аналітичної хімії імені В. І. Вернадського АН СРСР.

Як провідний [[фахівець]] [[СРСР]] в області [[аналітична хімія|аналітичної хімії]], що заслужив в [[1934]] році [[Премія імені В. І. Леніна|Премію імені В. І. Леніна]], був залучений до робіт зі створення [[атомна зброя|атомної зброї]] і атомної промисловості в Радянському Союзі. Очолив роботи з аналітичного забезпечення виробництва матеріалів високого ступеня чистоти, що ділилися. Під його керівництвом були розроблені високочутливі методи аналізу.

Наукові роботи відносяться до геохімії, [[біогеохімія|біогеохімії]], аналітичної хімії, [[космохімія|космохімії]]. Висунув [[гіпотеза|гіпотезу]] про [[походження Землі]]. Створив в [[1956]] вчення про універсальний шлях утворення [[Оболонка планети|оболонок]] всіх планет в процесі виплавлення і дегазування[[дегазація|дегазації]] [[мантія Землі|мантії]] по механізму зонного плавлення. Заклав основи нового напряму геохімії в СРСР — використання ізотопного[[ізотоп]]ного складу [[хімічний елемент|хімічних елементів]] для встановлення абсолютного віку [[гірські породи|гірських порід]]; виконав визначення абсолютного віку Землі і окремих її геологічних регіонів. Успішно розробляв проблеми хімії різних [[небесне тіло|небесних тіл]]. Вивчав склад [[метеорит]]ів; по даним, отриманим за допомогою [[космічний апарат|космічних апаратів]], встановив наявність базальтових[[базальт]]ових порід на поверхні [[Місяць (супутник)|Місяця]]; досліджував склад [[атмосфера|атмосфери]] [[Венера (планета)|Венери]]; керував вивченням зразків місячного грунту[[ґрунт]]у, доставлених апаратами «[[Луна-16]]» і «[[Луна-20]]». Вніс великий внесок до розвитку геохімії [[земна кора|земної кори]] і [[Світовий океан|Світового океану]], у вивчення хімічного складу [[живі організми|живих організмів]] у зв'язку з їхньою [[еволюція|еволюцією]], в хімію і [[технологія|технологію]] чистих речовин і [[Рідкісні елементи|рідкісних елементів]]. Проводив [[Радіохімія|радіохімічні]] дослідження і безпосередньо брав участь в створенні атомної промисловості в [[СРСР]].

Член низки академій наук і наукових товариств, почесний президент [[Міжнародна асоціація з геохімії і космохімії|Міжнародної асоціації з геохімії і космохімії]].

Двічі [[Герой Соціалістичної Праці]] ([[1949]], 1975). Премія ім. В.И І. Леніна (1934), Ленінська премія (1962), три Сталінські премії СРСР (1949, 1951 - двічі), [[Золота медаль ім. М. В. Ломоносова]] АН СРСР ([[1974]]).