Авіатор (гідрокрейсер): відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
KaiserAdler (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 30:
На початку 1918 року більшовики окупували ненадовго південь України та Севастополь. Проте, коли наприкінці квітня до півострова наблизилися частини Запорізької дивізії армії УНР під командою підполковника [[Петро Болбочан|Петра Болбочана]] та німецькі війська, у Криму майже не залишилося більшовицьких загонів.
 
[[22 квітня]] [[1918]] року командувач Черноморського Флоту контр-адмірал [[Михайло Саблін]] наказом по флоту оголосив, що «всі судна, портове майно, які знаходяться у портах Криму, є власністю Української Народної Республіки. А тому наказую скрізь, де треба, підняти українські прапори». [[29 квітня]], за наказом командувача, майже всі кораблі, установи, порти та фортеці Чорноморського флоту підняли український прапор.
 
29 квітня, за наказом командувача, майже всі кораблі, установи, порти та фортеці Чорноморського флоту підняли український прапор.
 
Однак вже 30 квітня, через провокацію більшовиків, частина флоту виходить до Новоросійська. Гідрокрейсер «Авіатор» залишився у Севастополі. В той же час, у Києві, було проголошено створення Українська Держава Української Держави.
 
Командувачем Чорноморським Флотом було призначено [[Остроградський Михайло Михайлович|Михайла Остроградського]]. Всі кораблі, що залишились у Севастополі, в тому числі й гідрокрейсер, увійшли до складу Військово-морських сил Української Держави. Проте, німецьке командування розцінило вихід частини кораблів до [[Новоросійськ]]а як порушення Берестейського мирної угоди, й тимчасового інтернували всі військові кораблі.
 
[[Файл:Нагрудный знак Торгового Флота УД.jpg|міні|праворуч|200пкс|Нагрудна відзнака українського торгового флоту]]
Проте, німецьке командування розцінило вихід частини кораблів до [[Новоросійськ]]а як порушення Берестейського мирної угоди, й тимчасового інтернували всі військові кораблі.
 
Одночасно, після проголошення [[Гетьманат|Гетьманату]], досить суттєво активізувалась робота по створенню Військово-морського флоту Української Держави. Протягом всього 1918 року уряд [[Павло Скоропадський|Гетьмана Скоропадського]] приділяв багато уваги побудові міцного боєздатного військового флоту .
 
За часів Гетьманату пароплави «Микола І», «Петро Великий» та «Олександр І», що до війни належали РОПіТ, згідно із чинним законодавством були роззброєні та повернені в український торгівельний флот<ref>Гражданская война. Боевые действия на морях, реках и озерных системах.– Т.III. – с.16. </ref>. Взагалі ж, на час самостійності Української Держави в українському торгівельному флоті було 6 великих пароплавів місткістю 9155 тонн<ref>Інж. В. Трембіцький. Українська Пасажирська Фльота.//Свобода, Джерсі Сіті, ч.99 за 1953 рік.</ref>. Український торгівельний флот протягом 1918 року здійсняв регулярні рейси по всіх портах Чорного моря.
10 червня 1918 р. на пoсаду Командувача Чорноморського Флоту та представника Гетьмана у Kриму Павло Скоропадський призначив кoнтр-адмірала [[В’ячеслав Kлoчкoвський|В’ячеслава Kлoчкoвськoгo]]. В результаті переговорів, на українськиx кoрабляx булo знoву піднятo націoнальні прапoри, проте вoни залишаються під частковим німецьким кoнтрoлем.
 
У другій половині серпня 1918 року до Берліну виїхав контр-адмірал [[Юрій Свірський]]. Повноваження якого передбачали: ведення переговорів щодо передачі кораблів Чорноморського флоту, як військових так і торгівельних, уряду Української Держави. Після довгих переговорів Німеччина дала згоду на формування Україною власного повноцінного флоту. Основу його вже становили 35 кораблів.
 
До жовтня 1918 року всі інтерновані кораблі було передано до Українських військово-морських сил.
 
Проте, наприкінці листопада, у Києві розпочався антигетьманський переворот, а південь України окупували війська Антанти, які захопили більшість кораблів ВМС Української Держави. Командуючий Українським флотом [[контр-адмірал]] В’ячеслав Клочковский намагався провести перемовини з «союзниками», але англійське та французьке командування віднеслось до флоту, як до власної здобичі.
 
У 1919-1920 рр. – корабель належав французському уряду. В 1921 р. – пароплав було продано французькій компанії «Messageries Maritimes» та перейменовано у «Пьер Лоті» («Pierre Loti»). До 1933 року ходив на регулярних рейсах у Середземному морі. У 1934-1936 рр. – здійснював одиничні рейси. В 1936 році здійснив перехід у [[Сідней]].
У 1919-1920 рр. – корабель належав французському уряду.
 
1921 – пароплав було продано французькій компанії «Messageries Maritimes» та перейменовано у «Пьер Лоті» («Pierre Loti»). До 1933 року ходив на регулярних рейсах у Середземному морі. У 1934-1936 рр. – здійснював одиничні рейси.
 
1936 року здійснив перехід у [[Сідней]].
 
У 1940 році перейшов від контроль французського руху Опору, та був наданий в управління компанії "Blue Funnel Line".
 
У 1940 році перейшов від контроль французського руху Опору, та був наданий в управління компанії "Blue Funnel Line". У грудні 1942 року зазнав аварії та був затоплений на переході [[Лаос]]-[[Ліберія]], поблизу [[Габон]]у.
 
== Джерела ==
<references/>
== Посилання ==
* [http://www.es-conseil.fr/pramona/ploti1.htm Pierre Loti]
* [http://www.theshipslist.com/ships/lines/mm.htm Messageries Maritimes]
* [http://io.ua/s6115 Українська ФлотиФлота 1917 - 1919 рр.]
* [http://ukrlife.org/main/uacrim/ch_f_17.htm Чорноморський флот в період діяльності Центральної ради, Гетьманату та Директорії]
* [http://ukrlife.org/main/uacrim/trembicky.htm УКРАЇНСЬКИЙ ЧОРНОМОРСЬКИЙ ФЛОТ]