Джозеф Прістлі: відмінності між версіями

'''Джозеф Прістлі''' ({{lang-en|Joseph Priestley}}, *[[13 березня]] [[1733]] — †[[6 лютого]] [[1804]]) — британський священик-діссентеридісентер, натураліст, філософ, громадський діяч. Увійшов до історії перш за все як видатний [[хімік]], який відкрив [[кисень]] і [[вуглекислий газ]].

Народився в родині ткача в містечку Філдхед поблизу англійського міста [[Лідс]]а. Із-заЧерез фінансовихфінансові труднощівтруднощі батьки хлопчика віддали його на виховання його тіткитітці. Джозеф почав рано проявляти здібності до наук, і його тітка вирішила дати йому гарну освіту, щоб він міг стати згодом пастором. У зв'язку з тим, що релігійні погляди Прістлі відрізнялися від поглядів прихильників [[Англіканська церква|англіканської церкви]], він вступив до академії у Девентрі, де і отримав філологічну і богословські освіти. Ця академія готувала священиків-діссентерівдісентерів, противників англіканської церкви. Завдяки турботам тітоньки і власній ретельності на момент закінчення академії Прістлі був добре освіченою для свого часу людиною, знайомим не тільки з теологічними працями, але і з роботами сучасних і древніх філософів. Він вивчив дев'ять іноземних мов — французьку, італійську, німецьку, латинську, давньогрецьку, староєврейську, арабську, сирійську, халдейську. Отримавши таку суто [[Гуманітарні науки|гуманітарну підготовку]], Прістлі починає свою діяльність як проповідника в діссентерськихдісентерських громадах. Через деякий час він пробує себе на педагогічній ниві у відкритій ним же приватній школі. Проте повною мірою розкрився його талант педагога тільки після 1761, коли він почав працювати в якості викладача в УорінгтонскойВорінгтонскій академії. У цей період він починає свої заняття природничими науками, успіхи в яких принесли йому згодом міжнародну популярністьславу. Саме тоді й відбулася зустріч Прістлі з [[Бенджамін Франклін|Франкліном]], що схвалив та підтримав інтерес молодого викладача до проблем [[Електрика|електрики]].

У 1766 році Прістлі встановив зворотню пропорційну залежність [[Закон Кулона|сили електричної взаємодії]] від квадрату відстані між [[Електричний заряд|зарядами]]. Свої результати Прістлі виклав у творі «Історія та сучасний стан електрики, з оригінальними дослідами», виданому в двох томах у Лондоні в 1767 р. Ця робота відразу отримала визнання серед англійських учених, і її автор в тому ж році був обраний членом [[Лондонське королівське товариство|Лондонського королівського товариства]]. Твір Прістлі про електрику можна розділити на дві нерівні частини. Першу, більшу, становить огляд робіт попередників, а друга — опис його власних дослідів. Серед експериментів Прістлі був і досвіддослід, що є по суті повторенням спостереження Франкліна, але проведений більш ретельно. Ось як його описує сам Прістлі: "… я наелектризував олов'яний кубок обсягом в одну кварту, що стояв на табуретці з висушеного дерева; я спостерігав, що пара коркових кульок, які були ізольовані, оскільки підвішувалися на скляній паличці, і висіли всередині судини так, що ні найменша частина ниток не виступала над його горловиною, залишаючись саме в тому місці куди і була поміщена, і ні в найменшій мірі не відчували впливу електрики; однак якщо палець чи будь-яке тіло проводить з'єднувалось із землею, торкалося кульок або навіть якщо його просто підносили до них, коли вони знаходилися поблизу горловини посудини, вони негайно розділялися, відчуваючи притягання в різні боки, так само вони вели себе при витягуванні вгору в той момент, коли нитки виступали над горловиною посудини „.

Далі Прістлі описав різні варіанти цього досвідудосліду, а потім сформулював висновок: «Чи можна не зробити висновку з цього експерименту, що притягання електрики підкоряється тим же законам, що й тяжіння, і тому змінюється відповіднообернено квадратахдо квадратів відстаней; оскільки легко показати, що якщо б Земля мала форму оболонки, то тіло, що знаходиться всередині неї, не притягалися б до однієї сторони сильніше, ніж до іншої». У 1766 році Прістлі висловив думку про те, що електричні сили підпорядковуються закону“закону зворотних“зворотних квадратів ", за аналогією до закону всесвітнього тяжіння [[Ісаак Ньютон|Ньютона]]. У «Математичних засадах натуральної філософії» Ньютон розглянув задачу про те, яка сила діє на тіло, поміщена всередину сферичної оболонки, і показав, що ця сила дорівнює нулю. Висновок Ньютона справедливий для будь-яких сил, що підкоряються закону «зворотних квадратів». При цьому сила не діє на тіло тільки усередині сферичногосферичної однорідногооднорідної шарукулі. Якщо порушені будь-які умови сферичності шарукулі, або умови йогоїї однорідності це твердження перестає бути справедливим. Слід зазначити, що форма посудини, з якимякою експериментував Прістлі, була далека від сферичної. Отже, рішеннярозв'язко задачі Ньютона не застосовується до досвідудосліду Прістлі і його висновок ґрунтується на дуже грубої аналогії між дією електричних і гравітаційних сил. У той же час подальший розвиток науки показало, що «нульовий» метод, тобто метод, заснований на доказі рівності нулю сили, може бути досить ефективним при обґрунтуванні закону «зворотних квадратів».