Вікіпедія

Пій VI: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 16:
}}
'''Пій VI''' ({{lang-la|Pius PP. VI}}; в миру ''Джананджело граф Браскі'', {{lang-it|Giovanni Angelo Braschi}}); ([[27 грудня]] [[1717]] — [[29 серпня]] [[1799]]) — 250 [[папа римський]] з 15 лютого [[1775]] по 29 серпня [[1799]].
 
== Життя ==
 
Джананджело, граф Браскі. Народився 27 грудня 1717 в [[Чезена|Чезені]]. Вивчав право. В 36 років прийняв священницький сан. Став секретарем [[Бенедикт XIV|Бенедикта XIV]]. [[Климент XIII]] призначив його папським скарбничим. У 1773 отримав звання [[кардинал]]а.
 
== Понтифікат ==
 
Обраний [[конклав]]ом 15 лютого 1775 після 174 днів засідання. Після вступу на трон Святого Петра Пій VI, всупереч забороні [[Інокентій XII|Інокентія XII]], призначив кардиналом свого непота — Ромуальдо Онесті-Браскі. Брат папи був проголошений князем Немі. Для свого непота папа збудував у центрі Риму, на пьяцца Навона, розкішний палац Браскі. Релігійна діяльність папи зводилася головним чином до організації чергових святкувань [[ювілейний рік|Ювілейного року]]: у 1775, 1782, 1790 і 1792. Розпуск ордена єзуїтів згубно відбилася на папської адміністрації, особливо на місіонерських територіях. У 1784 папа призначив колишнього єзуїта Джона Керолла першим єпископом у Сполучених Штатах. Принцип відокремлення церкви від держави, проголошений в американській конституції з 1787року, дозволив католицизму вільно розвиватися в країні, де більшість населення становили протестанти.
 
<br />У Європі важкою проблемою для папства було поширення [[Етатизм|етатизму]] і [[Янсенізм|янсенізму]] в таких католицьких країнах, як [[Франція]] та [[Австрія]]. Поширенню ідей Фебронія, засуджених [[Климент XIII|Климентом XIII]], сприяв імператор [[Йосип II]], монарх Австрії. Він вважав себе відповідальним за долю католицизму на території своєї держави і абсолютно не прислухався до думки апостольської столиці. Пій VI вирішив особисто поїхати до [[Відень|Відня]], щоб підняти там авторитет римського єпископа. Імператор прийняв його з почестями, але не відмовився від своїх реформ. У 1786 в тосканському місті Пістоя відбувся синод, скликаний єпископом Річчі, прихильником ідей іосіфізму і янсенізму. [[Синод]] прийняв багато рішень реформаторського характеру, які папа засудив у 1794 головним чином з тієї причини, що єпископ діяв самовільно, без згоди апостольської столиці. За часів Пія VI відбувся останній поділ Польщі. У цій справі папство 20 років дотримувалося нестійкої і невпевненої політики. У 1791 Пій VI визнав конституцію 3 травня, але з умовою, що права католицької церкви в Польщі не будуть порушені. У 1795 папа засудив повстання під проводом [[Костюшко Тадеуш|Тадеуша Костюшка]], а в 1796 ліквідував [[Нунцій|нунціатуру]] у [[Варшава|Варшаві]].
 
У 1784 році Папа Пій VI також дозволив перенести мощі римського мученика [[Святий Парфеній|Святого Парфенія]] (пом. у 304 р.) з Відня до [[Жовква|Жовкви]] (на Львівщині) де вони зберігаються і до цього часу.
 
<br />29 березня 1790 Пій VI зібрав кардиналів, щоб обговорити положення у Франції після початку революції. Тоді не було прийнято ніякого рішення. У 1791 папа засудив зміст революційних декретів. У 1796 переможний похід Наполеона в Італію розвіяв надії апостольської столиці на допомогу Бурбонів та Австрії. Толентінскій трактат (1797) підчинив папську державу владі французької Директорії. Двома роками пізніше за наказом [[Наполеон]]а генерал Бертьє вивіз Пія VI у [[Сієна|Сієну]], а потім у фортецю Валанс на [[Рона (річка)|Роні]], де папа влітку 1799 року і помер. Наступний папа [[Пій VII]] перевіз прах Пія VI і поховав його в ґротах [[Собор Святого Петра|Собору Святого Петра]].
 
== Посилання ==
 
* [http://www.newadvent.org/cathen/12131a.htm Пій VI у католицькі енциклопедії ({{lang-en|}}).]
 
{{Папи}}
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Пій_VI