Орден Залізної Остроги (пластовий курінь): відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Wljomkis (обговорення | внесок)
Wljomkis (обговорення | внесок)
Рядок 21:
Братчиками Ордену були як і найвищі [[Старшина (значення)|старшини]], так звичайні [[Стрілець|стрільці]], переважно інтелігенція. Члени ділилися на чур, непохитників і [[вершник|лицарів]]. Лицарі мали право брати участь у Великому Зборі Лицарства. Лицарі ділилися на кінних і піших (про добрих коней для перших спеціально дбав Великий Конюший Ордену Микола Стронський). Непохитники брали участь у Малій Раді – де однак важливих справ не вирішували. Чури не брали участи в жодних радах і не мали жодних прав – вони услугували лицарям. Дуже часто такими чурами були полковники, сотники і т. п., які спершу сміялися з корпорації, потім одначе не могли без неї жити. Часто траплялося таке, що чура-полковник услугував лицареві — звичайному стрільцеві.
 
На чолі “Залізної Остроги” стояв Великий Комтур, який теж посвячував непохитників на лицарів. Першим Великим Комтуром був [[Іван Цяпка-Скоропад|Іван Цяпка]], а після нього – Володимир Свідерський. Члени “Залізної Остроги” носили на військових одностроях з лівого боку відзнаку: чорно-червона стяжка з острогою. Між собою вживали звертання “приятель серця”.
 
Стрілецький орден проіснував не довго. У 1920-х рр. члени Стрілецького Ордену, які перебували у [[Львів|Львові]], вважали за своїх молодих спадкоємців старших пластунів з куреня Орден Залізної Остроги і відвідували “in corpore” всі їхні імпрези. “Співаник для дітей” та “Співаник УСС” лицаря ЛЗО [[Гайворонський Михайло Орест| Михайла Гайворонського]] активно використовувалися у виховній роботі Пласту, а [[Щуровський Володимир| Володимир Щуровський]] був лікарем на організованих Орденом новацьких таборах у [[Осмолода|Підлютому]] і був відзначений [[Пластові відзначення та нагороди|Свастикою Вдячности]].