ЛГБТ-спільнота: відмінності між версіями

Факт реєстрації шлюбу закріплює за парою різні специфічні права: право на спільно набутий побут, право на аліменти, права на спадщину, соціальнесоціяльне та медичне страхування, пільгове оподаткування та кредитування, право на прізвище, право не свідчити в суді проти свого/своєї партнера/партнерки (чоловіка чи дружини), право виступати довіреною особою від імені партнера/партнерки (чоловіка чи дружини) у випадку його/її недієздатності за станом здоров'я, право на розпоряджання тілом партнера/партнерки (чоловіка чи дружини) у випадку смерті, право на спільне батьківство та виховання усиновлених дітей та іншіинші права, яких позбавлені незареєстровані пари.

Противники і противниці одностатевих шлюбів стверджують, що за традицією та за релігійними нормами шлюб можуть брати лише чоловік та жінка, отже вимоги геївґеїв та лесбійок визнати за ними таке ж право — абсурдні та мова тут іде не про рівноправ'я гомосексуалів та гетеросексуалів, а про надання гомосексуалам нового безпрецедентного права. Більшість країн світу такі шлюби не визнають, окрім Канади, ГолландіїГолляндії, ІспаніїЕспанії, Франції, Німеччини, Португалії, Швеції, Норвегії, ІсландіїІсляндії, частини штатів США (загальнодержавного статусу не мають) та деяких іншихинших.

Прихильники і прихильниці одностатевих шлюбів вказують, що реєстрація шлюбу — це юридична дія, незалежна від релігійної норми (в більшості сучасних держав юридичне та церковне оформлення шлюбних відносин проходять роздільно), і що закон повинен слідувати за суспільними змінами, які призводять до ліквідації нерівності між людьми, — як це і відбувається протягом останніх століть, коли поступово анулювались діючі раніше заборони на реєстрацію шлюбів (наприклад, між подружжям, що належать до різних соціальнихсоціяльних прошарків, конфесій чи рас). При цьому вони бачать право на шлюб через призму природних прав людини, права на психічне та фізичне здоров'я, рівність перед законом.