Народно-визвольна армія Югославії: відмінності між версіями

[очікує на перевірку][очікує на перевірку]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
м Відкинуто редагування Vity OKM (обговорення) до зробленого Alex-sedlachek
Мітка: Відкіт
Рядок 46:
Були утворені [[Незалежна держава Хорватія]] (включаючи [[Боснія і Герцеговина у Другій світовій війні|Боснію і Герцеговину]]), [[Королівство Чорногорія (1941-1944)|королівство Чорногорія]] (трон залишився не зайнятим) і [[Сербія (1941-1944)|республіка Сербія]]. При цьому Чорногорія була окупована італійськими військами, а Сербія — німецькими, але там були створені місцеві уряди та адміністративно-державні структури, а також збройні сили.
 
Першим організованим антиокупаційним рухом на югославських землях стала військова організація четників (заснована 11 травня 1941), що орієнтувалися на підтримку Великої БританіїВеликобританії і виступали від імені емігрантського королівського уряду на чолі з королем Петром II Карагеоргієвичем. Рух четників отримав підтримку серед військовослужбовців Югославської армії, які ховалися або ухилялися від полону, а також серед серського націоналістично налаштованого населення. Практична діяльність четників спочатку й обмежувалася Сербією. Починаючи з середини літа 1941 року, четницький рух зіткнувся з новим чинником — антиокупаційним рухом під керівництвом КПЮ<ref>Югославия в XX веке. Очерки политической истории. — М.: Индрик, 2011. — с. 403—414</ref>.
 
До вторгнення країн Осі Компартія Югославії була добре налагодженою нелегальною організацією, що складалася приблизно з 12 тисяч осіб. Цю кількість доповнювали, за різними оцінками, від 30 тисяч до 50 тисяч комсомольців. КПЮ не визнала акту капітуляції Югославії і зайняла різко негативну позицію по відношенню до окупантів. У зверненні ЦК КПЮ до народів Югославії від 15 квітня 1941 року містився заклик до боротьби із загарбниками за незалежність Югославі. Не визнавалася створена усташами Незалежна держава Хорватія. Водночас, враховуючи існування пакту Молотова — Ріббентропа та праг Водночас у травні військовий комітет при ЦК КПЮ ухвалив створити бойові нелегальні підрозділи, кожне з яких мало включати приблизно 30 членів партії, а також перевести ЦК партії до Белграда<ref>Югославия в XX веке. Очерки политической истории. — М.: Индрик, 2011. — с. 412-414</ref>.