Галюциногенні гриби: відмінності між версіями

Як галюциногенні відомі головним чином деякі [[мухомор]]и та відносно велика група видів з різних родин порядку [[Агарикові|агарикових]], [[Плодове тіло|плодові тіла]] яких містять [[псилоцин]] і [[псилоцибін]] -— так звані «псилоцибінові гриби». З них найбільше значення має рід [[псилоцибе]] (''Psilocybe'') родини [[Строфарієві|строфарієвих]]. Є дані, що іноді як ентеогени в давнину використовувалися [[Ріжки пурпурові|ріжки]], незважаючи на їх високу загальну [[токсичність]] та високий ризик смертельного отруєння.

* [[Мухомор червоний]] (''Amanita muscaria'') -— один з найбільш звичайних іта відомих мухоморів. Сумарний вміст іботенової кислоти і мусцимола в плодових тілах досягає 0,18% від сухої маси. Дуже свіжі плодові тіла можуть не містити мусцимола. Містить також невеликі кількості мускарину і [[мусказон]]у, [[етиламін]], [[путресцин]], [[мускаридин]], [[мускофлавін]], [[амавадин]], [[Стизолобікова кислота|стизолобікову кислоту]], [[ацетилхолін]] і деяку кількість [[гіосциамін]]у, [[атропін]]у і [[скополамін]]у (хоча пізніші дослідження не підтвердили наявність гіосциамінгіосциаміну, атропіну і скополаміну]).

* [[Мухомор пантерний]] (''Amanita pantherina'') — також дуже розповсюджений і звичайний вид, вміст у цих грибах іботенової кислоти — близько 0,45%, а мусцимолу - до 0,2% від ваги свіжих грибів. Отруєння пантерним мухомором багато в чому схоже з отруєнням мухомором червоним, однак має свої особливості, тому іноді розглядається як характерний «пантериновий синдром». Ознаки його нагадують гостру алкогольну інтоксикацію, що переходить потім у глибокий сон.

* [[Мухомор королівський]] (''Amanita regalis'') спричиняє отруєння, яке супроводжується галюцинаціями і втратою свідомості, за допомогою теплової обробки нейтралізувати дію його отрут не вдається.

* [[Мухомор цитриновий]] (''Amanita citrina'') і [[мухомор пурпуровий]] (''Amanita porphyria'') містять психотропні речовини тріптамінового ряду - буфотенін, ДМТ і 5-MeO-ДМТ. Вміст діючих речовин в цих грибах невисоканевисокий (вміст буфотеніну в мухоморі цитриновийцитриновому не перевищує 0,007%), тому дані про отруєння ними відсутні.

Діючою речовиною їх є псилоцин, який потрапляє в організм безпосередньо з плодових тіл, а також утворюється в кишківнику при дефосфорилюванні псилоцибіну; вживання еквімолярних кількостей цих речовин має однакову дію. Загальна токсичність їх невисока, [[Летальна доза|LD₅₀]] псилоцибіну становить 280 мг/кг для щурів при внутрішньовенному введенні, для людини при оральному введенні гостра летальна доза — близько 14 г, що значно перевищує діючу дозу, яка викликає галюцинації (1-141—14 мг). Зустрічається думка, що псилоцибінові гриби не слід відносити до категорії отруйних грибів, однак, дія психотоміметиків розглядається у токсикології як отруєння, до того ж гриби можуть містити інші діючі речовини, значно більш токсичні, тому в науковій і популярній літературі їх все ж таки відносять до отруйних. Усього відомо близько 200 видів псилоцибінвмісних грибів. Про наявність у плодових тілах псилоцину/псилоцибіну або інших диметилтриптамінів можна судити за непрямою ознакою — посиніння або позеленіння [[м'якуш (мікологія)|м'якушу]] при автооксидації. Припускають, що при окисненні цих речовин утворюються забарвлені стабільні [[вільні радикали]]. При нагріванні з водою до 150°С псилоцибін перетворюється на псилоцин, а при тривалому кип'ятінні психоактивні компоненти цих грибів руйнуються, й вони стають їстівними. При сушінні втрачається до 50% активності псилоцибінових грибів.

* Рід псилоцибе (''Psilocybe''). Описано близько 140 видів цього роду, для більш, ніж 115 з яких підтверджено наявність псилоцибіну та психоактивних властивостей. Більшість галюциногенних псилоцибе ростуть в природних умовах в Америці, особливо в районі [[Карибський басейн|Карибського басейну]] ([[Мексика]] та [[Центральна Америка]]). Одним з найбільш вивчених видів є [[псилоцибе кубинська]] (''Psilocybe cubensis''), яка добре піддається штучному розведенню й зберігає психоактивність в тепличних умовах. Вміст діючих речовин у плодових тілах цих грибів залежить від умов зростання та періоду плодоношення, неоднаково воно ій ву різних частинах гриба. Псилоцин зосереджений головним чином у ніжках ''P. cubensis'', його вміст досягає 0,15% від ваги плодових тіл, а вміст псилоцибіну - від 0,01% до 1,3%. [[Міцелій]] ''P. cubensis'' також містить 0,01-201—2% псилоцибіну. Багато видів псилоцибе містять деметильовані аналоги псилоцибіну -— [[беоцистин]] та [[норбеоцистин]] (вперше вони були виявлені у ''Psilocybe baeocystis''), у деяких виявлені [[фенілетиламін]] та [[4-гідрокситриптамін]] (ізомер [[серотонін]]у). Вміст беоцистину і норбеоцистину невисокий, ці речовини не викликають помітних симптомів, але при регулярному вживанні можуть викликати порушення [[триптофан]]ового обміну й підвищення концентрації серотоніну в корі головного мозку, що може призвести до [[Психічні захворювання|психічних захворювань]] (див. [[серотоніновий синдром]]).

* [[Іноцибе]] (''Inocybe''). Псилоцибін виявлено у 5 видів, наприклад, у [[Іноцибе синювато-зелена|Іноцибе синювато-зеленої]] (''Inocybe aeruginascens''). Мускарин у цього виду відсутній, для більшості ж інших представників роду характерна наявність цієї отрути в смертельних кількостях. У іноцибе синювато-зеленої виявлено відносно високий вміст беоцистину. Види іноцибе дуже важко правильно визначити неспеціалісту.

* [[Гімнопіл]] (''Gymnopilus''). Галюциногенні властивості виявлено у 14 видів, крім псилоцибіну деякі види містять речовини, за хімічною структурою подібні до кавалактонів ([[:en:Kavalactone]]) -— діючих речовин п'янкої рослини [[кава-кава]] (''Piper methysticum''). Більшість видів цього роду мають дуже гіркий смак.