Мінералогія: відмінності між версіями

Мінералогія покликана сприяти задоволенню потреб людства у мінеральній сировині та її раціональному використанні.

 

 

Мінералогія – давня наука (за деякими даними, їй приблизно 2000 років), хоча сам термін “мінералогія” з’явився порівняно недавно – 1636 р. і введений італійським натурфілософом Бернардом Цезієм. Про практичне значення цієї науки у певній мірі засвідчує походження терміна “мінерал” – від давнього слова “мінера”, що означає руда або камінь, з якого можна вилучити метал. Передбачається, що вживання терміна “мінерал” сягає сивої давнини (приблизно 300 р до н.е.) й спричинене рудокопною та металоплавильною діяльністю кельтських племен. Зміст, мета, завдання, об’єкти, структура мінералогії, як і будь-якої іншої науки, з плином часу змінювались. На початку своєї історії мінералогія була всеосяжною наукою про неживу природу. Пройшовши декілька етапів диференціації, спричиненої все більш глибоким пізнанням об’єктів дослідження, вона трансформувалася у природничо-історичну науку про мінерали-кристали.

Практицизм мінералогії ніяк не зменшився і в наш час, але нині він реалізується на засадах теоретичних напрацювань (законів, правил) та емпіричних закономірностей, тобто знань, які отримують в результаті всебічного дослідження хімічного складу, будови, форми, властивостей, умов утворення й розподілу в природі мінералів. Вдосконалення методичного арсеналу мінералогії, відкриття нових мінералів, їх поглиблене вивчення збагачують теорію, яка може бути використана для відкриття нових покладів мінеральної сировини. Більшість напрямків мінералогії вже існували з XVIII ст., деякі зародилися у другій половині ХХ ст. Найдавнішими серед них є систематика мінералів, морфологія мінералів, вчення про фізичні властивості, походження мінералів, прикладна мінералогія. У другій половині XX ст. виникли гострі екологічні проблеми, спричинені пошуками, розвідкою, переробкою та використанням мінеральної сировини. У їх вирішенні теж важлива роль належить мінералогії.

 

 

Сучасна мінералогія – фундаментальна природничо-історична наука, яка будується на генетичній основі. Індивідуальність статусу мінералогії, як і будь-якої іншої науки, можна визначити двома основними чинниками – об’єктами дослідження та метою дослідження цих об’єктів. Об’єктами дослідження в М. є мінерали. Мету мінералогічної науки Д.П.Григор’єв, спираючись на твори своїх попередників – Плінія Старшого, Ж.Л.Бюффона, М.В.Ломоносова, М.І.Кокшарова, В.І.Вернадського, влучно визначив як “пізнання природної історії мінерального царства”. Таким чином, статус М. вичерпно обґрунтовується поєднанням – об’єкти (мінерали) плюс мета (пізнання природної історії мінералів). Гол. завдання М.: розробка наук. класифікації мінералів, виявлення зв’язків між варіаціями їх складу, будови, властивостей і умовами утворення та існування в природі; створення наук. основ для пошуків і оцінки родов. мінеральної сировини, вдосконалення технології її переробки, залучення нових видів мінеральної сировини в пром. використання; розробка методів штучного вирощування і облагороджування кристалів цінних мінералів. М. характеризується значним розмаїттям теоретичних і прикладних напрямків, а також відповідною системою назв – номенклатурою. За даними Є.К.Лазаренка, мінералогія нараховує бл. 14000 термінів, тобто слів або словосполучень, якими позначаються наукові поняття.

 

 

Традиційно навчальна мінералогія ділиться на дві великі частини: загальну або теоретичну та описову або систематичну (опис мінералів). Опис мінералів є повним тільки в тому випадку, якщо він належним чином теоретично обґрунтований. Теоретичні розробки є надбанням всіх напрямків сучасної мінералогії, але з неоднаковим співвідношенням в них обсягів теорії, емпіричного та описового матеріалу. Розділи сучасної М.: кристалохімія мінералів, фізика мінералів, морфологія мінералів, генезис мінералів, регіональна мінералогія (топомінералогія), систематична мінералогія, експериментальна мінералогія, прикладна мінералогія, космічна мінералогія, екологічна мінералогія, техногенна мінералогія.

'''До сучасної мінералогії входить також''' екологічна мінералогія яка вивчає на мінеральному рівні природу всіх чинників забруднення навколишнього середовища та його зміни, спричинені природними процесами та втручанням людини. До цього напрямку входить також мінералогія техногенезу яка вивчає процеси мінералоутворення в геотехногенних системах мінерально-сировинного комплексу.

 

 

В Україні значна роль у розвитку мінералогії належить Є.К.Лазаренку, О.С.Поваренних, О.І.Матківському, О.М.Платонову, В.І.Павлишину та ін. Дослідження з мінералогії проводять в Інституті геохімії і фізики мінералів НАН України, університетах і т.ін. В.І.Павлишин.

 

 

* Минералы Украины: краткий справочник. Н.П.Щербак, В.И. Павлишин, А.Л. Литвин и др. – К.: Наук. думка, 1990.

* О.Матковський, В.Павлишин. Стан і перспективи розвитку регіонально-мінералогічних досліджень в Україні. – Львів: Вид-во ЛДУ, 1998.

* Павлишин В.І. та ін. Генезис мінералів. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2003.

 

 

* [[Мінераграфія]]

[[bs:Mineralogija]]

[[cs:Mineralogie]]

[[da:Mineralogi]]

[[de:Mineralogie]]