Ідилія: відмінності між версіями

'''Іди́лія''' ({{lang-el|eidyllionεἰδύλλιον}} &nbsp;— замальовка, невелика віршова пісенька; зменш. від eidos &nbsp;— образ; мовою александрійських учених &nbsp;— поетичний твір) &nbsp;— одна з основних форм [[Буколіка|буколіки]], невеликий, переважно віршовий твір, в якому поетизується сільське життя.<br/>

== Історія жанру ==
Назву запровадив давньогрецький поет [[Теокріт]] ([[3 ст. до н. е.|3]] ст. до н.&nbsp;е.), написавши збірку «Ідилія» &nbsp;— переважно [[гекзаметр]]ами. Його ліричний герой &nbsp;— представник пастушого простолюду &nbsp;— контрастував із зіпсованим городянином, характеризується надмірною чутливістю та статечністю. Традицію Теокріта продовжили в тогочасній [[Греція|Греції]] поети Мосх та Біон ([[2 ст. до н. е.|2]] ст. до н.&nbsp;е.), в Римі &nbsp;— [[Вергілій]], [[Кальпурній]] ([[I1 ст.століття до н.е.|1]] ст.століття до н.е), Немесіан ([[3 століття|3]] ст.століття н.&nbsp;е.).<br/>

В новоєвропейській літературі ідилія поширилася завдяки руссоїстській концепції «повернення до природи», особливо після появи «Ідилій» С. [[Геснер|С. Геснера]]а у [[1756]]. Основні [[мотив]]и &nbsp;— безтурботне, щасливе життя дітей на землі, їхнє гармонійне світовідчування.<br/>

В [[українська література|українській поезії]] першим до цього [[жанр]]у звернувся [[Боровиковський|Л. [[Боровиковський]] («Подражаніє Горацію»), відтоді він викликав інтерес не тільки ліриків, а й прозаїків та драматургів:

: Верби гойдались над ставом і тихо дзвонили в повітрі.<br />

: М'яко котили хвилі над полем у злотому морі,<br />

: Коник дзюрчав у волошках, і сивий старенький корівник<br />

: Десь на леваді в сопілку, пасучи корову, дударив.<br />

: Раптом прийшло, зашуміло, мов буря осіння у пущі,<br />

: Й птиця, жар-птиця залізна майнула… Ревіли корови,<br />

: Плакали верби і вже не дзвонили в повітрі,<br />

: Плакало лунко сопілка &nbsp;— в сумі сивенький дударик ([[Влизько Олекса Федорович|О. Влизько]]).

* Літературознавчий словник-довідник / Р.&nbsp;Т. Гром’як&nbsp;Гром'як, Ю.&nbsp;І. &nbsp;Ковалів та ін. &nbsp;— К.: ВЦ «Академія», 1997. &nbsp;— с. 301