Трибун: відмінності між версіями

'''Трибу́н''' ({{lang-la|tribūnus}}  — ''народний трибун; чиновник'', утворене від {{lang-la|tribus}} – — ''округ, територіальна одиниця'' в Стародавньому Римі, яке спочатку означало ''третя частина римського народу'').

'''Військовий трибун''' ({{lang-la|tribunus militum}})  — командна посада в римському легіоні. У епоху Республіки в кожному римському легіоні було декілька (зазвичай шість) трибунів, які повинні були командувати легіоном по черзі. Як правило, військові трибуни походили із знатних сімей. Проте, оскільки вони часто не мали достатнього досвіду, а розпорошення командних функцій істотно утрудняло керівництво легіоном, вже в епоху, безпосередньо передуючу громадянським війнам (зокрема, під час війни в Африці проти царя Югурти), полководці передовіряли керівництво легіоном легатам, як правило, досвідченим воєнноначальникам, своїм друзям або родичам. Трибунам при цьому залишалися допоміжні і дорадчі функції, а також командування окремими виділеними підрозділами в одну або декілька когорт. В епоху Імперії в кожному легіоні був один військовий трибун з числа сенаторів (другою за старшинством в легіоні після легата) і п'ять  — із стану [[вершники|вершників]].

'''Народний трибун'''  — ({{lang-la|tribunus plebis}}) посадовець, згідно римської традиції з 494  р. що до н. е. щорічно обиралося з плебеїв на зборах по трібам. Посада народних трибунів була введена для захисту прав плебеїв від свавілля патриціанських магістратів. В період пізньої республіки щорічно вибирали 10 трибунів.

Трибуни мали право накладати [[вето]] на розпорядження або ухвали будь-якого магістрату (окрім диктатора і цензора) і сенату, заарештовувати і засуджувати до штрафу магістратів (окрім диктатора) і пересічних громадян, скликати збори плебеїв, засідання трибутних коміцій і [[сенат|сенату]] і головувати на них, видавати [[едикт|едикти]] і пропонувати законопроекти.

Особа народного трибуна вважалася недоторканною. Народні трибуни були зобов'язані постійно тримати двері будинку відкритими для громадян, що потребують захисту, і не могли покидати Рим більш ніж на добу. Їх влада була обмежена міською межею Риму. Вищий підйом римської демократії пов'язаний з діяльністю народних трибунів [[Тіберій|Тіберія]] і [[Гай Гракх|Гая Гракхів]]. Зі встановленням імперії інститут народних трибунів втратив самостійне значення, але продовжував існувати у формі «трибунської влади» імператора.

* [http://litopys.org.ua/ Ізборник (історія, мовознавство, літературознавство)]  — там Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства ім. О.  О.  Потебні; Редкол. О.  С.  Мельничук (головний ред.) та ін.  — К.: Наук. думка, 1983  — … Т. 5