Чартизм: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
мНемає опису редагування
Рядок 4:
Головна вимога петиції, відображена в шести пунктах (виборче право для всіх чоловіків старше 21 року, таємне голосування, відміна майнового цензу для депутатів, рівні виборчі округи, річний строк парламентських повноважень) та зведене до загального, прямого, таємного і постійного виборчого права, було чисто політичним і відповідало бажанням радикальної частини [[буржуазія|буржуазії]]; попередниками чартистів по відношенню до цієї вимоги були ще в [[XVIII ст.]] [[Картрайт]] (Cartwright), [[Вількс]], [[Годвін]], в [[XIX ст.]] [[Коббет]], [[Аттвуд]] і в великій мірі [[Фрэнсіс Плес]](Place), із яких останні два праймали участь і в самому чартистському русі. Інші вимоги чартистів, які мали економічний та соціальний характер, були виражені в їх петиціях у меньш виражених формах. Проте саме вони, не дивлячись на всю їх невизначеність для самих вождів, були центром діяльності руху.
 
Чартисти надіялись, що реформований, згідно їхніх побажань, парламент зуміє знайти надійні засоби для усунення соціальних бід, проти яких вони виступали. Для них побудований на принціипі загального голосування парламент, повинен був стати організацією робочого класу у видах захисту економічних інтересів; тому Чартизм можна рахувативважати попередником [[соцал-демократія|соціал-демократії]], хоча взагалі соціалістичні намагання були досить слабкі. Безпосередньою причиною, яка дала поштовх зародженню чартизму, стали кризи [[1825]] та [[1836]] років і утворене ними безробіття [[1825]]—[[1830]] та [[1836]]—[[1840]] років, яке поширювалося переважно в на [[Ланкашир|Ланкаширі]]. Криза викинула на ринок десятки тисяч робочих рук і значно знизила заробітню плату інших. Безробіття викликало ще в [[1820-ті|1820-х]] роках довгий ряд робітничих путчів у різних містах [[Ланкашир|Ланкашира]]а, які супроводжувалися пограбуванням продовольчих магазинів.
 
Рух призвів до парламентської реформи [[1832]] року, яка отримала підтримку і у робітників. Але успіх цього руху повністю не задовольнив усі маси населення.<br />
 
Парламент, що обирався на основі нової виборчої системи, провів у [[1834]] році відміну старого закону (часів Єлизавети) про приниження бідуючого класу і замінив теперішню систему з надто суворим і навіть образливим для ув'язнених режимом. Між іншим, безробіття якраз в цей час заганяло в «робітничку в'язницю» маси народу. Закон визвав люту ненависть і вона поширилась на реформований парламент. Рух і виразилося зпочатку у формі протесту проти закону про бідних [[1834]] року.<br />
 
Починаючи від [[1836]] року, у країні відбувалися мітинги з десятками і навіть сотнями тисяч присутніх, що були направлені проти цього закону і закінчується подачею у парламент петиції про його відміну. У одну сесію [[1838]] року, було подано 333 петиції, з 268 000 підписів, проти закону (на захист закону поступило 35 петицій, з 952 підписами).<br />
 
== Література ==
 
 
== Литература ==
Все сочинения по истории Англии в XIX веке посвящают значительное внимание истории чартистского движения; из специальных работ особенное значение имеет
* Gammage (чартист), «History of the Chartist Movement» (Л, 1894);
* Will. Lovett, «Life and struggles in pursuit of bread, Knowledge and freedom» (автобиография Ловетта; Л., 1876);
Рядок 24 ⟶ 21:
* См. ещё G. J. Holyoake, «Life of J. В. Stephens, Preacher and pslitical orator»;
* Джефсон, «Платформа» (СПб., 1901).
 
 
[[Категорія:Історія Англії]]