Молодограматики: відмінності між версіями

Група німецьких мовознавців, що називали себе молодограматиками, сформувалася в рамках так званої Лейпцизької школи, яка з кінця 1870-их років об'єднувала мовознавців навколо таких вчених, як [[Август Лескін]] (1840–1916), [[Карл Бругман]] (1849–1919) та [[Герман Остгоф]] (1847–1909). За допомогою своєї гіпотези про безвинятковість фонетичних чергувань ({{lang-de|Ausnahmslosigkeit der Lautgesetze}}) молодограматики намагалися перевести мовознавство з розряду гуманітарних наук до наук природничих, що було пов'язано зіз зростаючоюдедалі більшою конкуренцією між науками гуманітарного іта природничого профілю.

Назва «молодограматики» була запроваджена германістом Фрідріхом Царнке, що був представником старшого покоління й таким чином хотів вирізнити молодше покоління науковців Лейпцизької школи. Ця назва могла виникнути під впливом назви літературно-революційного руху [[Молода Німеччина]]. Під час захисту однієї дисертацїдисертації Царнке висловом «молодограматики» іронічно відгукнувся на, з його погляду, недосвіченість та войовнічість у відстоюванні своїх ідей молодшого покоління. Згодом цією назвою стали послуговуватися самі представники молодшого покоління німецьких мовознавців.