Українська мова: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування Мітка: Скасовано |
Yakudza (обговорення | внесок) як у джерелах Мітка: Скасування |
||
Рядок 169:
|video1 = [https://www.youtube.com/watch?v=iqj3E0euw5I Тематична екскурсія «Якою мовою розмовляли київські князі?»] 10 вересня 2018.<br/>[[Національний заповідник «Софія Київська»]]. [[YouTube]]}}
Проте достеменно з'ясовано, що [[#Відмінності від інших слов'янських мов|специфічні мовні риси]] української мови трапляються уже в пам'ятках XI—XII століття, що походять з Південної Русі<ref>Франко І. Студії над найдавнішим київським літописом. // Франко І. Зібрання творів, т. 6. К., 1976</ref>. Так у пам'ятках київського, ширше —
У цей період сформувалися специфічні українські фонетичні ознаки, відбувся процес занепаду зредукованих; виникли характерні лише для української мови лексеми (''оболонь, гай, пуща, яр, полонина, гребля, криниця, жито, зоря, жадати, ховатися'' та ін.); виявилися втрачені іншими слов'янськими мовами морфологічні особливості (наприклад, збереження закінчення -у в родовому відмінку однини іменників чоловічого роду: ''роду, меду''; закінчення -ові, -еві в іменниках чоловічого роду: ''богові, домові''; форми 3-ї особи однини дієслів І відміни без кінцевого -ть: ''може, иде'')<ref>[[Крижанівська Ольга Іванівна|Крижанівська О. І.]] [https://archive.org/stream/kryzhanivska2010#page/n19/mode/2up Походження української мови та основні етапи її становлення] // О. І. Крижанівська. Історія української мови: Історична фонетика. Історична граматика: навчальний посібник. — Київ: [[Академія (видавничий центр)|ВЦ «Академія»]], 2010. — С. 20—21. (Серія «Альма-матер»).</ref>
[[Файл:14 2 List of Radzivill Chron.jpg|міні|праворуч|250px|[[Повість врем'яних літ|«Повѣсть врємѧнныхъ лѣтъ» (Повість минулих літ)]], 14-й лист Радзивіллівського літопису (список XV ст.), що змальовує похід Віщого Олега на Царгород. Мова та поетика цієї пам'ятки позначені великим українським (
Специфічні мовні риси української мови систематично виявляються і в пам'ятках з цих територій пізніших часів (XIV—XV століття). Український народ сформувався в Київській Русі, передусім на основі населення [[Київське князівство|Київського]], [[Чернігівське князівство|Чернігівського]], [[Переяславське князівство|Переяславського]], [[Галицьке князівство|Галицького]] і [[Волинське князівство|Волинського князівств]]. Консолідації українського народу, становленню його мови перешкоджала та обставина, що після [[Монгольська навала на Русь|монгольської навали]] в XIII столітті його землі входили до складу різних держав. Так, Чернігово-Сіверщина, Поділля і Київщина з Переяславщиною, а також більша частина Волині належали до [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]] з офіційною «руською», тобто староукраїнською мовою; [[Північна Буковина]] стала частиною [[Молдовське князівство|Молдовського князівства]] — тут теж тривалий час усі державні справи вели «руською» мовою; частину Західної Волині і Галичину захопила Польща, а Закарпаття — Угорщина.
|