Академія наук СРСР: відмінності між версіями

[[FileФайл:RAN 01.jpg|250px|thumb|РАН (RAN)]]

'''Акаде́мія нау́к [[СРСР]]'''  — найвища наукова установа [[СРСР|Радянського Союзу]].

== Російська АН  — передісторія АН СРСР ==

Заснована в Петербурзі указом сенату від [[28 січня]] [[1724]]. У [[XVIII століття|XVIII столітті]] в Академію наук були організовані фізичний кабінет, астрономічна обсерваторія, хімічна лабораторія, анатомічний театр, географічний департамент, бібліотека, друкарня та інші наукові і науково-допоміжні установи. Академіки, що входили до складу АН,  — М.  В.  Ломоносов, [[Ейлер Леонард|Л. Ейлер]], Д. Бернуллі, Й.  Г.  Гмелін, Г.-В. Ріхман, В.  К.  Тредьяковський, С.  П.  Крашенінніков, І.  І.  Лепьохін, М.  Я.  Озерецковський, П.  С.  Паллас та ін. внесли великий вклад у науку. Організовані АН експедиції мали велике значення для вивчення природних багатств Росії.

В 19 і на початку 20 ст. АН перебувала у важкому матеріальному становищі, не мала необхідних умов для проведення наук. досліджень. Незважаючи на це, вчені, що працювали в АН, а саме: математики М.  В.  Остроградський, [[Чебишев Пафнутій Львович|П.  Л.  Чебишев]], В.  Я.  Буняковський, О.  М.  Ляпунов, А.  А.  Марков, В.  А.  Стеклов; астрономи В.  Я.  Струве, Ф.  О.  Бредіхін; фізики В.  В.  Петров, Е. X. Ленц, Б.  С.  Якобі, Б.  Б.  Голіцин; хіміки М.  М.  Зінін, О.  М.  Бутлеров, М.  С.  Курнаков; біологи К.  М.  Бер, О.  О.  Ковалевський; фізіолог [[Павлов Іван Петрович|І.  П.  Павлов]] та ін. збагатили науку визначними відкриттями і винаходами. Розквіт АН настав після перемоги Великої Жовтневого перевороту.

В квітні 1918 В.  І.  Ленін написав «Начерк плану науково-технічних робіт», в якому дав широку програму діяльності АН (Твори, т. 27, с. 282).

Постановою [[ЦВК]] і [[РНК СРСР]] від [[27 липня]] [[1925]] АН була перетворена у всесоюзну і дістала назву '''АН СРСР'''. АН швидко зростала і зміцнювалась. Схвалені в 1927, 1930 і 1935 нові статути АН сприяли встановленню міцних зв'язків її з практикою соціалістич. будівництва. АН СРСР  — одна з найбільших наук. установ світу.

Вищим органом АН є Загальні збори, до складу яких входять акад. і почесні акад. В період між сесіями Загальних зборів керівництво АН здійснює Президія на чолі з президентом. Президентами АН в рад. період були академіки О.  П.  Карпінський (1917—36), В.  Л.  Комаров (1936—45), С.  І.  Вавилов (1945—51). З 1951 президентом АН СРСР є акад. О.  М.  Несмєянов.

Вона складається з 8 відділів  — фіз.-матем. наук, хім. наук, геолого-географічних наукандидат біологічних наукукандидат технічних наукук, істор. наук, екон:, філософських і правових наук, відділу мови і літератури.

Протягом всієї історії АН в її роботі брали активну участь українські [[науковець|вчені]]. В 19 — на початку 20 століття академіками були обрані математики [[Остроградський Михайло Васильович|М. В. Остроградський]], [[Буняковський Віктор Якович|В. Я. Буняковський]], [[мінералог]] [[Вернадський Володимир Іванович|В.  І.  Вернадський]], [[історик]] [[Іконніков Володимир Степанович|В.  С.  Іконников]] та інші.

За радянського часу академіками були обрані представники медичної науки, які працювали в Україні — [[Богомолець Олександр Олександрович|О. О. Богомолець]] і [[Стражеско Микола Дмитрович|М. Д. Стражеско]], а також хімік [[Писаржевський Лев Володимирович|Л. В. Писаржевський]], історик [[Бузескул Владислав Петрович|В. П. Бузескул]]. 1959 року в Україні працюють академіки АН СРСР — президент АН УРСР [[біохімік]] [[Палладін Олександр Володимирович|О. В. Палладін]] (обраний в травні 1942), літературознавець О.  І.  Білецький (обраний в червні 1958 року), [[письменник]] О.  Є.  Корнійчук (обраний у вересні 1943 року), [[поет]] [[Рильський Максим Тадейович|М. Т. Рильський]] (обраний в червні 1958 року).

* [[Наука (видавництво)|«Наука»]]  — видавництво Академії наук.

* История Академии наук СССР, т. 1. Глав. ред. акад. К.  В.  Островитянов. М.—Л., 1958;

* Топчиев А.  В.  Строительство коммунизма и наука. М., 1957.