Відмінності між версіями «Бандитизм»

3676 байтів додано ,  14 років тому
нема опису редагування
'''Бандити́зм'''(від італ. ''banda'' — [[загін]], [[зграя]]) - один з найбільш небезпечніх злочинів проти суспільної безпеки, що полягає в створенні стійкої озброєної групи ([[банда|банди]]) в цілях нападу на громадян або організації, а рівне керівництво такою групою (бандою) або участі в стійкій озброєній групі (банді) або в здійснюваних нею нападах. Сам факт організації озброєної банди визнається закінченим злочином, навіть якщо вона не зробила жодного нападу. Участь в банді - також закінчений злочин.
'''Бандити́зм'''(від італ. ''banda'' — [[загін]], [[зграя]]) - [[організована злочинна діяльність]] озброєних угруповань у [[грабіж|грабежах]], [[розбій|розбоях]] з застосуванням [[зброя|зброї]], [[насильство|насильства]], [[вбивство|вбивства]] і т. ін.
 
В історико-правовій літературі та судовій практиці бандитизм тлумачився переважно, як злочин антидержавний з політичним відтінком. Зазначена оцінка бандитизму та практика боротьби з ним носили виразно репресивний характер.
 
В історії кримінального законодавства бандитизм розглядається, як злочин державний, (стаття 75 Кримінального кодексу РРФСР 1922 року та стаття 593 Кримінального кодексу РРФСР 1926 року). 23 серпня 1922 року Всеукраїнський Центральний Вико­навчий Комітет визнав за необхідне об'єднати всі каральні постанови в кримінальний кодекс. У всіх радянських республік засадовим став кримінальний кодекс Російської Федерації. У зазначених статтях кримінального кодексу були визначені досить широкі ознаки бандитизму з виключенням з нього таких діянь, як зупинка потягів, пошкод­ження залізничних шляхів та інших засобів сполучення (стаття 593 Кри­мінального кодексу РРФСР 1926 року у розділі "Державні злочини").
 
Після колективізації сільського господарства та придушення опору з боку селянства кримінальна відповідальність за бандитизм у судовій практиці стала застосовуватися досить рідко.
 
У воєнні та повоєнні роки широке застосування статті про бандитизм знову знайшло місце в правоохоронній практиці. В системі Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС), а потім і в системі Міністерства державної безпеки (МДБ) СРСР було створене головне управління по боротьбі з бандитизмом (ГУББ). Найбільш широко стаття про бандитизм застосовувалася у боротьбі з озброєними формуваннями в Західній Україні та Прибалтиці, а також у місцях позбавлення волі (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 13 січня 1953 року "Про заходи щодо посилення боротьби з особливо злісними проявами бандитизму серед ув'язнених у виправно-трудових таборах").
 
[[Категорія:Кримінальне право]]
486

редагувань