Вакхілід: відмінності між версіями

Вакхілід працював у багатьох жанрах хорової лірики, але збережені під його іменем епіграми часто не є справжніми. До відкриття [[1897]] єгипетського папірусу, з якого стали відомі його 6 [[дифирамбидифірамби|дифирамбівдифірамбів]] та 15 [[епінікій]], його творчість була відома лише за декількома фрагментами застільної та любовної поезії, процитованими пізнішими авторами ([[Діонісій Галікарнаський]], [[Страбон]], [[Плутарх]], [[Стобей]], [[Атеней]], [[Авл Гелій]], [[Зенобій]], [[Клімент Олександрійський]] та дрібніші). Згодом були зроблені й інші, менш значні, знахідки.

[[Епінікій|Епінікії]] Вакхіліда хоча й побудовані за тими самими правилами, що й [[оди]] [[Піндар|Піндара]]а, відрізняються від останніх як своїм духом, так і своїм стилем. Їм не притаманний непохитний аристократизм і не властиві пишність, метафоричність і оригінальність поетики його старшого сучасника. Вакхілід женеться за деталями, за старанністю обробки, він пише зрозуміліше і простіше [[ПіндараПіндар]]а. Пишний стиль, властивій хоровій ліриці, створюється Вакхілідом за рахунок накопичення епітетів навколо одного іменника. Він охоче вживає складні прикметники, багато з них є неологізмами. Вакхілід вихваляє адресатів своїх пісень і нагороджує їх вишуканими компліментами. Прекрасні і поетичні оповідальні частини його творів, де представлені сцени з життя богів і героїв, повні драматичної напруги, навіть пафосу. Жанр [[епінікій|епінікія]] з розвитком [[антична демократія|демократії]] і з ослабленням аристократичного культу [[Аполлон|Аполлона]] згодом занепадає. В області [[епінікій]] головний успіх Вакхіліда — замовлення оспівати перемогу колісниці [[Гієрон I|Гієрона I]] на [[Олімпійські ігри|Олімпійських іграх]] [[468 до н. е.]], де автор зумів делікатно обійти його слабкості.