Ернст Гаппель славився надійністю в обороні, технікою та легкістю володіння м'ячем — часто атаки команди починалися із його точних пасів. Як на захисника, він забивав багато, бо регулярно виконував [[пенальті]] та штрафні удари біля воріт суперника — постріли Гаппеля були дуже точними.
Був учасником т. зв. ''«Спекотної битви під Лозанною»'' ({{lang-de|'''Hitzeschlacht von Lausanne'''}}) на [[Чемпіонат світу з футболу 1954|чемпіонаті світу 1954 року]] між [[Збірна Швейцарії з футболу|Швейцарією]] та [[Збірна Австрії з футболу|Австрією]]. Цей чвертьфінал проходив під понад 35-градусну спеку і завершився перемогою Австрії 7:5 — рекорд чемпіонатів світу за кільтістюкількістю голів у одній грі, непобитийне побитий і досі. Воротар австрійців отримав [[сонячний удар]] і у другому таймі ледве пересувався на ногах (заміни тоді ще були заборонені). Австрія вийшла до 1/2 фіналу, де поступилась майбутнім чемпіонам — німцям — 6:1. Найбільша провину журналісти та уболівальники поклали на плечі двох зірок-лідерів команди: оборонця Ернста Гаппеля і воротаря [[Земан Вальтер|Вальтера Земана]]. В матчі за 3-є місце тренер залишив їх у запасі і австрійці перемогли [[Збірна Уругваю з футболу|Уругвай]] 3:1. «Бронза» стала найбільшим досягненням австрійського футболу на [[Чемпіонат світу з футболу|чемпіонатах світу]]. Але преса критикувала Гаппеля і Земана, через яких збірна втратила реальний шанс потрапити до фіналу чемпіонату. Після повернення футболістів додому публіка на стадіонах зустрічала Гаппеля свистом — у сезоні 1954/55 він провів 2 гри у першості Австрії і прийняв запрошення французького клубу «Расінґ» (Париж), де виступав 2 роки. Після чемпіонату світу 1954 наступний виклик до збірної Гаппель отримав аж через три роки.
Останню гру за національну збірну Гаппель провів відразу після чемпіонату світу-1958 — [[14 вересня]] [[1958]] р.: [[Збірна Австрії з футболу|Австрія]] — [[Збірна Югославії з футболу|Югославія]] — 3:4.
