Жан-Поль Бельмондо: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Парус (обговорення | внесок) |
Парус (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 73:
1975 року Бельмондо досяг дуже великого успіху з картиною Анрі Вернея «[[Страх над містом (фільм)|Страх над містом]]», у якій він виконував небезпечні та ризиковані трюки, у тому числі сцену, де він з'являється підвішеним до гелікоптера на висоті. Каскадерскі трюки, виконані актором особисто, протягом яких він зазнав кількох травм під час стрілянини, збільшили його популярність. З цього часу, якщо серед глядачів успіх Бельмондо лише збільшувався, то серед критиків все більше лунало негативних відгуків, на що пізніше актор відповів: «Для паризької інтелігенції я став каскадером, для неї я більше не вмів грати комедію».<ref group="GD">page 262.</ref> Надалі Бельмондо поєднував ролі у трилерах, пригодницьких фільмах, комедіях: «[[Невиправний (фільм, 1975)|Невиправному]]» Філіппа де Броки, де він виконав розважальну роль «анти-[[Супермен]]а, традиційного антиспокусника, але швидше більш-менш чесну велику дитину», «[[Приватний детектив (фільм)|Приватний детектив]]» того самого режисера, «[[Труп мого ворога (фільм)|Труп мого ворога]]» Анрі Вернея, «[[Потвора (фільм, 1977)|Потвора]]» [[Клод Зіді|Клода Зіді]], де він грав подвійну роль. Водночас проєкт нової спільної роботи актора з [[Жан-Люк Годар|Жан-Люком Годаром]], що була екранізацією книги [[Жак Мерін|Жака Меріна]] «[[Інстинкт смерті]]» — провалився, що викликало у пресі заяви щодо конфлікту між актором та режисером.<ref group="GD">pages 203—204.</ref>
У період з 1978 по 1983 роки кар'єра Бельмондо досягла свого комерційного піку, кожен із фільмів актора, яким були властиві виконання ним ролі в манері «[[Паризький тіті|паризького тіті]]» та трюків без дублера, відзначалися успіхом у публіки.<ref group="GD">page 267.</ref><ref group="GD">pages 291 et 298.</ref> Цей успіх послідував за трьома фільмами, знятими [[Жорж Лотнер|Жоржемом Лотнером]]: «[[Хто є хто (фільм)|Хто є хто]]» (картина стала першою в кар'єрі Бельмондо, коли лише в передмістях Парижа було зібрано понад мільйон глядачів), «[[Гра в чотири руки]]» (у якому він повторив свій трюк з гелікоптером), і «[[Професіонал (фільм, 1981)|Професіонал]]» (картина, що зібрала, рекордні для актора на той час, понад п'ять мільйонів глядачів у Франції).<ref group="GD">page 270.
Трилер наступного року «[[Поза законом (фільм, 1983)|Маргінал]]» Жака Дере став ще одним комерційним тріумфом. Тоді як картина 1984 року «[[Авантюристи (фільм, 1984)|Авантюристи]]» Анрі Вернея, отримала набагато менші показники, у порівнянні з попередніми успіхами Бельмондо, її переглянуло на один мільйон менше глядачів.<ref group="GD">pages 291—293.</ref> Цього часу предметом критики фільмів актора став повторюваний сюжет. Цей факт, зокрема, був присутнім в рекламі його детективних фільмів, зображення багатьох афіш фокусувалося лише на постаті Бельмондо в образі незмінного «лінчувальника негідників» або «суперполіцейського».<ref>Jacques Zimmer, ''Le Cinéma fait sa pub'', Edilig, 1987, pages 95-96.</ref> Після цього Бельмондо вирішив змінити свій імідж, повернувшись до чистої комедії в «[[Весела Пасха (фільм)|Весела Пасха]]» у постановці Жоржа Лотнера за п'єсою [[Жан Пуаре|Жана Пуаре]]. Окрім оновлення своєї кінокар'єри, у Бельмондо з'являється бажання повернутися до театральної сцени.<ref group="GD">pages 293—295.</ref>
Рядок 159:
== Оцінка творчості ==
[[Файл:Cartouche 1962 Zürich (16) (cropped).jpg|міні|праворуч|190пкс|Бельмондо у 1962 році]]
За своє життя він зіграв у майже сотні фільмів та близько пів сотні вистав. Серед інших акторів, Бельмондо відрізняла незвична зовнішність: пухкі губи й перебитий ніс. Його амплуа — гострохарактерні персонажі у бойовиках, детективах та комедіях. Серед найвідоміших робіт — стрічки «[[На останньому подиху (фільм, 1960)|На останньому подиху]]» (1960), «[[Людина з Ріо]]» (1964), «[[Безтямний П'єро]]» (1965), «[[Борсаліно (фільм)|Борсаліно]]» (1970) а «візитівкою» актора став бойовик-драма «Професіонал», де Бельмондо зіграв приреченого на загибель секретного агента Жосслена Бомона.<ref>[https://www.5.ua/svit/lehenda-kinematohrafa-iakym-buv-zhyttievyi-shliakh-frantsuzkoho-aktora-zhan-polia-belmondo-254022.html ЛЕГЕНДА КІНЕМАТОГРАФА — ЯКИМ БУВ ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ ФРАНЦУЗЬКОГО АКТОРА ЖАН-ПОЛЯ БЕЛЬМОНДО] ''5.ua'' Процитовано 2 грудня 2022</ref> Глядачі захоплювалися «мужнім» та «неприборканим» героєм Бельмондо.
Бельмондо поєднував харизму з першокласною акторською грою, за словами кінорежисера Жан-П'єра Мельвіля: «Він — один із найталановитіших акторів свого покоління. Він може відіграти в одній і тій же сцені двадцятьма різними способами і всі вони будуть правильними». Незважаючи на бунтарський характер, на знімальному майданчику актор ставав професіоналом, щоб максимально пожвавити образ. Бельмондо протягом тривалого часу залишався іконою інтелектуального кіно, але на середину 1970-х років він вирішив, що втомився від авторських фільмів й став зніматися у більш «комерційно-привабливих» фільмах, що викликало негативні відгуки критиків, тоді як масовий глядач вважав найкращими саме їх. Глядачам подобалися його ролі брутальних героїв, благородних лиходіїв, цинічних антигероїв, привабливих негідників та зворушливих недотеп. «Комерційні» проекти Бельмондо регулярно збирали повні зали, і до середини 1980-х років він залишався одним з найкасовіших французьких акторів.<ref name="gazeta"></ref>
| |||