Реакція Бєлоусова — Жаботинського: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Kopernik (обговорення | внесок)
Рядок 10:
[[Файл:Bzr raum.jpg|400px|thumb||right| Деякі конфігурації, що виникають при реакції Білоусова — Жаботинського в тонкому шарі в чашці Петрі]]
 
[[Борис Павлович Білоусов]] проводив дослідження [[Цикл трикарбонових кислот | циклу Кребса]], намагаючись знайти його неорганічний аналог. У результаті одного з експериментів в [[1951]] році, а саме окислення [[лимонна кислота | лимонної кислоти]] [[бромат калію | броматом калію]] в кислотному середовищі в присутності каталізатора&nbsp;— іонів [[церій | церію]] Ce <sup>3</sup>, він виявив [[автоколивання]]. Перебіг реакції змінювався з часом, що проявлялося в періодичній зміні кольору розчину від безбарвного (Ce<sup>3</sup>) до жовтого (Ce<sup>4</sup>) і назад. Ефект ще більше помітний у присутності індикатора [[фероіон]]у. Повідомлення Білоусова про відкриття була зустрінуте у наукових колах скептично, оскільки вважалося, що автоколивання в хімічних системах неможливі. Статтю Білоусова <ref>Белоусов Б.&nbsp;П.&nbsp;Периодически действующая реакция и ее механизм. Сб.: Автоволновые процессы в системах с диффузией.&nbsp;— Горький: Изд-во ГГУ, 1951, с.76</ref> двічі відхиляли в редакціях радянських журналів, тому опублікувати результати досліджень коливальної реакції він зміг тільки у скороченому вигляді через 8 років у відомчому збірнику, що виходив невеликим тиражем <ref>Б.&nbsp;П.&nbsp;Белоусов. Периодически действующая реакция и ее механизм. Сборник рефератов по радиационной медицине за 1958 г. -М: Медгиз, 1959 с.145.</ref>. Згодом ця стаття стала однією з найбільш цитованих у цій галузі.
 
Подальший розвиток досліджень цієї реакції відбувся, коли професор [[Шноль Симон Ельевіч | Симон Ельєвич Шноль]] запропонував