|
Робота над відтворювальним перекладом російською мовою почалася в травні 1993 року і завершилася в грудні 1998 року. В основу відтворювального перекладу покладено грецький текст. Перекладачі здійснювали переклад тексту безпосередньо з грецької мови. Під час перекладу та редагування тексту як допоміжні джерела використовувалися Синодальний переклад, переклад Кассіана, інші російські переклади, а також переклади Нового Завіту на інші мови, зокрема, відтворювальний переклад на іспанську і китайську мови. Текст перекладу на сайті [https://bible.ws.ua/ Біблія] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200513052236/https://bible.ws.ua/ |date=13 травня 2020 }}<ref>{{Cite web |url=http://izno.com.ua/vsesvitnya-istoriya-tema-10-religiyno-tserkovne-zhittya-serednovichnoyi-yevropi/ |title=Всесвітня історія. Тема 9. Релігійно-церковне життя Середньовічної Європи |accessdate=17 липня 2014 |archive-date=26 липня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140726212923/http://izno.com.ua/vsesvitnya-istoriya-tema-10-religiyno-tserkovne-zhittya-serednovichnoyi-yevropi/ }}</ref>.
==
== Проникнення в Україну ==
Святе Письмо, написане староєврейською ([[гебрейська мова|гебрейською]]), [[Арамейська мова|арамейською]] й [[Грецька мова|грецькою мовами]], було частково перекладене на [[Старослов'янська мова|старослов'янську мову]] в IX — X ст.ст., звич. для літургійного вжитку, й у такому виді разом з [[християнство]]м дісталося з [[Болгарія|Болгарії]] на [[Русь]]. Тому, почавши від [[Остромирове Євангеліє|Остромирового Євангелія]] 1056—1057 рр., найдавніші книги Святого Письма, збережені з [[Київська Русь|Княжої Доби]] — це богослужбові євангельські й апостольські та старозаповітні читання. При переписуванні ці тексти, як і повні переклади святих книг, що згодом також з'явилися на українських землях, набирали прикмет сучасної української мови. Втім повний текст Святого Письма з'явився в [[Україна|Україні]] з виходом першої, друкованої 1581 р. церковнослов'янською мовою, [[Острозька Біблія|Острозької Біблії]] за текстом «Олександрійської 70-ох» ([[Септуаґінта|Септуагінти]]), а подекуди [[Латинська мова|латиномовної]] [[Вульґата|Вульґати]]. Тоді, під впливом [[Реформація|реформації]], з'явилися вже переклади окремих частин Святого Письма на «живу мову», такі як [[Пересопницьке Євангеліє]] 1556—1561 рр., «Крехівський Апостол» 1560 р., тощо, «для ліпшого вирозумленя люду християнського посполитого». Однак з підпорядкуванням українських земель [[Росія|Росії]] такі переклади були заборонені і в історично насадженій [[Російська православна церква|російській православній Церкві]] в Україні вживалося тільки Святе Письмо церковнослов'янською мовою з російською вимовою.
У [[19 століття|XIX ст.]] відновилися спроби перекласти Святе Письмо на [[українська мова|українську мову]], розпочаті [[Шашкевич Маркіян Семенович|Маркіяном Шашкевичем]] у [[Галичина|Галичині]] 1842 р. (Євангеліє Івана і Матея 1-5) і [[Морачевський Пилип Семенович|Пилипом Морачевським]] на східній Україні (4 Євангелія і Діяння) 1862. Оскільки [[Синод]] [[Російська православна церква|російської православної Церкви]] відкинув це [[Євангеліє]] і взагалі був проти друку україномовного Святого Письма, наступні переклади з'явилися поза межами [[Російська імперія|Російської імперії]]: 1869 р. у [[Львів|Львові]] 5 Мойсеєвих книг у перекладі [[Куліш Пантелеймон Олександрович|Пантелеймона Куліша]], 1871 р. у [[Відень|Відні]] Новий Заповіт (праця П. Куліша та [[Пулюй Іван Павлович|Івана Пулюя]]) і 1903 у Відні '''Біблія''' перекладу П. Куліша, І. Пулюя та [[Нечуй-Левицький Іван Семенович|Івана Нечуя-Левицького]], накладом «Британського Біблійного Товариства». Проте [[Второканонічні книги|второканонічні]] книги Старого Заповіту не увійшли до неї, як і до перекладу Біблії з грекомовного тексту [[Іларіон (Огієнко)|І. Огієнка]] 1962 р., що його тепер уживають українські [[Православ'я|православні]] та [[Протестантизм|протестантські]] Церкви.
Повне українське Святе Письмо, опрацьоване на підставі перекладу [[Хоменко Іван Софронович|Івана Хоменка]] біблійною комісією [[Василіяни|Василіянського Чину]] у 1956—1962 рр. за оригінальними єврейськими, арамейськими та грецькими текстами, вийшло у римському василіянському видавництві 1963 р. На українських землях Святе Письмо [[Українська мова|українською мовою]] було заборонене [[КПРС|комуністичною владою]] і, з її підтримкою, Російською православною церквою Московського патріархату, котрі не визнавали українську мову як [[Богослужіння|богослужбову]], і вимагали читання у церквах [[Церковнослов'янська мова|церковнослов'янською]] ([[Староцерковнослов'янська мова|старослов'янською]]) мовою з [[Російська мова|російською]] [[Вимова|вимовою]].
== Відносини з наукою ==
|
