Ополчення: відмінності між версіями

'''ОПОЛЧÉННЯ''' – допоміжне військо, створюване у надзвичайних умовах військового часу з добровольців – цивільного населення, здатного тримати зброю, але звільненого від дійсної військової служби. За княжої доби (9-14 ст.) крім княжого війська – [[Дружина (загін)|дружини]] під час ворожого наступу князі скликали народне О., т.зв, [[Вої|воїв]] з рядів міської людності і селян. Вони були організовані на територіальній основі, і кожна земля становила відділ – тисячу на чолі з тисяцьким. Вої не мали однотипного озброєння. Вони становили легко озброєну піхоту без більшого бойового значення. Подібно було організоване О. у [[Велике князівство Литовське|Великому князівстві Литовському]] (до половини 16 ст.). У [[Річ Посполита|Речі Посполитій]] О. охоплювало насамперед [[Шляхта|шляхту]] (“[[посполите рушення]]”).