'''Марокка́нський султана́т''' — у IIХ—ХХIIX—ХХ століттях [[монархія|монархічна]] держава у [[Північна Африка|Північній Африці]]. Розташовувалася на теренах сучасного [[Марокко]]. Постала на місці марокканських земель [[Альмохади|Альмохадського халіфату]]. Очолювалася [[султан Марокко|марокканськими султанами]] з різних династій, які почергово зміняли одна одну в боротьбі: [[Мариніди]] ([[1244]]—[[1465]]), [[Ваттасиди]] ([[1472]]—[[1554]]), [[Саадити]] ([[1549]]—[[1659]]), [[Алавіти (династія)|Алавіти]] ([[1631]]—[[1957]]). Столичними містами були [[Фес]] і [[Марракеш]]. Панівною релігією був [[суннізм|суннітський]] [[іслам]]. Основне населення складали [[бербери]] та [[араби]]. У ХIV столітті намагалася поширити свій вплив на Північний Алжир і Туніс. У ХVI ст. підкорила частину Західної Сахари. Вела війни із [[Королівство Португалія|Португалією]], [[Османська імперія|Османською імперією]], [[Іспанія|Іспанією]] та [[Велика Британія|Британією]]. У 1912—1956 роках перебувала під французьким й іспанським протекторатом. Виборола самостійність [[1956]] року. Після прийняття останнім султаном королівського титулу ([[1961]]) перетворена на [[Марокко|Марокканське королівство]].
