Сифіліс: відмінності між версіями

70 байтів додано ,  1 місяць тому
→‎Патогенез: Уточнення
[перевірена версія][перевірена версія]
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію Розширене редагування з мобільного
(→‎Патогенез: Уточнення)
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію Розширене редагування з мобільного
 
== Патогенез ==
При набутому сифілісі збудник швидко проникає через неушкоджені [[слизова оболонка|слизові оболонки]] особливо [[статеві органи|статевих органів]] або мікроскопічні садна шкіри і протягом кількох годин потрапляє в лімфатичні шляхи та кров, спричинюючи системну інфекцію. [[Інкубаційний період]] становить у середньому 3 тижні, але може бутии від 10 до 90 днів. Дослідження на кроликах показують, що спірохетитрепонеми можна виявити в лімфатичній системі вже через 30 хвилин після первинної інокуляції, що свідчить про те, що сифіліс із самого початку є системним захворюванням. Потім на місці розмноження спірохеттрепонем з'являється [[Афект первинний|первинний афект]] — особлива [[виразка]], яку називають [[шанкр]]ом, округлої форми з блискучою поверхнею та затвердінням в основі. За кілька днів від появи шанкру різко збільшуються найближчі до місця ураження [[лімфатичні вузли]].
 
Це — ''первинний період сифілісу''. Він триває приблизно місяць, та оскільки ій збільшення лімфатичних вузлів не супроводжується болем, хворий на сифіліс може не помічати ознак хвороби і не звернутисязвертатися вчасно за медичною допомогою.
 
У ''вторинному періоді'' спірохетитрепонеми, інтенсивно розмножуючись, поширюються в організмі. Вони з'являються в усіх його органах і тканинах, у [[кров]]і й [[лімфа|лімфі]]. У цей період сифілісу центральна нервова система, яка уражається вже на початку хвороби, пошкоджується ще більше. У щонайменше 30% пацієнтів спостерігаються відхилення від норми в [[Спинномозкова рідина|спинномозковій рідині]]. Протягом перших 5-10 років після початку нелікованої первинної інфекції захворювання в основному уражає [[мозкові оболони]] та [[кровоносні судини]], що призводить до менінговаскулярного нейросифілісу. Пізніше пошкоджується [[паренхіма]] головного і спинного мозку, внаслідок чого виникає паренхіматозний нейросифіліс.
 
У ''третинному періоді'' сифілісу в місцях скупчення спірохеттрепонем дуже уражаються тканини: спочатку тканина сильно набрякає[[набряк]]ає, а потім [[некроз|мертвіє]] і розпадається, на її місці утворюється глибокий [[Рубець (медицина)|рубець]], характерний тільки для сифілісу. Такі ураження тканини ([[Гума (патологія)|гуми]]) можуть з'явитись на будь-якій ділянці тіла. Поява гуми на твердому піднебінні спричинює руйнування кістки в цьому місці й виникнення характерної гугнявості. Гума на спинці носа руйнує кістки носа, призводить до його «провалювання». Ушкодження різних частин тіла спотворюють людину і роблять її інвалідом.
 
При сифілісі дуже уражаються кровоносні судини, особливо [[аорта]], стінка якої втрачає свою високу міцність, еластичність і під тиском крові поступово розтягується й може розірватись. Розрив аорти призводить до майже миттєвої смерті. Сифілітичні ураження судин і тканин [[спинний мозок|спинного мозку]] спричиняютьспричинюють появу тяжких неврологічних ускладнень, при яких порушується чутливість різних ділянок тіла, виникаютьвиникає постійніпостійний або періодичніперіодичний сильнісильний свердлячісвердлячий або «стріляючістріляючий» болібіль. У результаті сифілітичного ураження нервової системи порушується [[координація рухів]], [[хода]] стає нестійкою, втрачається [[Механічна рівновага|рівновага]], людина похитується; типовими є порушення мовимовлення, випадіння пам'яті, розлад лічби, писання, читання, поступовий розвиток [[Олігофренія|слабоумства]]. Хворі стають надзвичайно дратівливими, запальними або, навпаки, млявими й апатичними. Розвивається [[спинна сухотка]] (tabes dorsalis) і [[прогресивний параліч]].
 
== Клінічні ознаки ==