Стамбульська конвенція: відмінності між версіями

Відкрита для підписання [[11 травня]] [[2011 у праві|2011]] у [[Стамбул]]і, [[Туреччина]], набула чинності 1 серпня 2014 року і є постійно відкритою до підписання будь-якою країною світу. 12 березня 2012 року [[Туреччина]] першою ратифікувала Конвенцію, а вслід за нею — 36 країн з 2013 до 2022 року ([[Албанія]], [[Андорра]], [[Австрія]], [[Бельгія]], [[Боснія і Герцеговина]], [[Греція]], [[Грузія]], [[Данія]], [[Естонія]], [[Ірландія]], [[Ісландія]], [[Іспанія]], [[Італія]], [[Кіпр]], [[Ліхтенштейн]], [[Люксембург]], [[Мальта]], [[Молдова]], [[Монако]], [[Нідерланди]], [[Німеччина]], [[Норвегія]], [[Північна Македонія]], [[Польща]], [[Португалія]], [[Румунія]], [[Сан-Марино]], [[Сербія]], [[Словенія]], [[Україна]], [[Фінляндія]], [[Франція]], [[Хорватія]], [[Чорногорія]], [[Швейцарія]], [[Швеція]]). Станом на січень 2018 року підписана 45 країнами та [[Європейський Союз|ЄС]]. 

 

 

Метою конвенції є запобігання насильству, захист постраждалих і «покінчення з безкарністю злочинців»<ref name="Full_list">{{Cite web|url=http://www.coe.int/en/web/conventions/full-list/-/conventions/treaty/210/signatures|title=Full list: Chart of signatures and ratifications of Treaty 210|publisher=Council of Europe}}</ref>. Конвенція не вимагає узаконення [[Одностатевий шлюб|одностатевих шлюбів]] чи іншої регуляції особистого життя, не стосується [[Сексуальна орієнтація|сексуальної орієнтації]], гендерної ідентичності чи трансгендерності, а також не регулює сімейні структури: вона не містить визначення «<nowiki/>[[Сім'я|сім'ї]]<nowiki/>» і не сприяє певному типу сімейних умов. Конвенція захищає не лише жінок, а також не регулює релігійні норми чи вірування.<ref name=":5" />