Напільний бік: відмінності між версіями

Будівництво міст-фортець у [[Русь|Стародавній Русі]] активно почалося наприкінці [[X століття|X]] на початку [[XI століття]]. [[Фортифікаційна споруда|Оборонні споруди]] будували переважно навколо міст і [[феодал]]ьних [[Замок (споруда)|замків]], під час будівництва яких максимально використовували особливості місцевого рельєфу. Розташування міста на височині, природні перепони — річки, болота, яри надійно захищали поселення з двох, а то й із трьох боків. Незахищений бік, так званий ''напільний'', звернений до поля — рівнинної частини, зміцнювали [[Рів (оборонна споруда)|ровом]], наповненим водою, [[Вал (споруда)|валом]], на якому зводили оборонну стіну. Спочатку штучні укріплення споруджували лише з напільного боку. Від XI століття з'явилися й колові більш — надійніші оборонні споруди. [[Нікольська Тетяна Миколаївна|Т. М. Нікольська]] так описує літописне місто {{Нп|Дідославль|3=ru|4=Дедославль}}: {{цитата|На південній околиці села'' ''{{Нп|Дідилове|Дідилова|ru|Дедилово}} на мисі високого правого берега річки {{Нп|Шиворонь|3=ru}} розташоване велике [[Городище (укріплення)|городище]], яке з північного боку захищено [[Вал (споруда)|валом]], зі сходу — широким і глибоким [[яр]]ом.{{oq|ru|На южной окраине села Дедилова на мысу высокого правого берега реки Шиворонь находится большое городище, которое с северной напольной стороны защищено валом, с востока — широким и глубоким оврагом}}}}

 

|автор = Никольская Т. Н.

|заголовок = Земля Вятичей. К истории населения бассейна верхней и средней Оки в IX—XIII вв.