Й: відмінності між версіями

'''Й, й''' — [[літера]] більшості [[слов'янські мови|слов'янських]] [[кирилиця|кирилічних]] [[абетка|абеток]] (10-а в [[болгарська абетка|болгарській]], 11-а в [[російська абетка|російській]] і [[білоруська абетка|білоруській]], 14-а в [[українська абетка|українській]]). У [[сербська абетка|сербській]] і [[македонська абетка|македонській]] абетках відсутня, замість неї використовується літера '''[[Ј]]'''. Й входить також до писемностей на кирилічній основі для багатьох неслов'янських мов.

Літера '''Й''' позначає нескладовий голосний [[звук]] '''[і]''' і близький до нього дзвінкий приголосний '''[j]'''. В [[українська мова|українській]] і [[болгарська мова|болгарській]] мовах поєднання ''йо'' використовується на початку слів і після голосних замість відсутньої в них літери '''[[Ё]]'''.

Знак '''Й''' походить з [[церковнослов'янська мова|церковнослов'янської писемності]] [[XV]]—[[XVI]] століть, будучи поєднанням літери [[И]] і запозиченого з грецької писемності знаку стислості. Строге фонетичне розмежування зображень '''И''' і '''Й''' виникло в українському друці початку [[XVII століття]]; в ході «книжної справи» часів патріарха Нікона воно перейшло в московські видання церковнослов'янських книг (друга половина того ж століття) і використовується понині; [[старообрядці]] ж зберігають стару орфографічну систему, в якій іноді замість '''Й''' пишеться '''И''' (''святыи небесныи владыка'').

При введенні [[гражданський шрифт|гражданського шрифту]] в [[1707]]—[[1711]] рр. було скасовано всі надрядкові знаки, тобто особливий символ '''Й''' зник. Він був відновлений в [[1735]] році (часто цю дату вказують як дату виникнення літери '''Й'''), але формально окремою літерою не вважався: не включався в перелік літер абетки, не мав порядкового номера, в словниках об'єднувався з '''И''' і т. п. Офіційно літерою абетки '''Й''' сталостала тільки в [[XX]] столітті<ref>И. Ширяев. Практический учебник русской грамматики. Часть I. Этимология. По новой орфографии. Для младших классов средних учебных заведений, высших начальных училищ, торговых школ, курсов для взрослых и др. училищ. М.: Книгоиздательство «Друг», типография Объед. Соц.-Демократ. Организаций «Коммунист», [[1918]]. Стр. 5</ref>, хоча деякий «утиск в правах» зберігається понині: якщо пункти перерахування чого-небудь позначаються [[російська мова|російськими літерами]], то '''Й''' (як і '''Ё''') при цьому пропускається.

За російським зразкузразком літера '''Й''' увійшла до гражданських шрифтів [[болгарська мова|болгарської]], [[українська мова|української]] і [[білоруська мова|білоруської]] писемностей. До середини [[XIX століття]] використовувалася також в [[сербська мова|сербській]], але була замінена латиноподібним йотом '''[[Ј]]''', який був успадкований і [[македонська мова|македонською]] писемністю.

<!--Первинною назвою знаку '''Й''' було ''«„и“ с краткой»''. За пропозицією [[Грот Яків Карлович|Я. К. Грота]] з кінця [[XIX століття]] стала використовуватися назва ''«„и“ краткое»''. В українській мові (іноді і в російській) уживалася також назва «ій» (тепер не уживається).-->

У [[HTML]] прописнувелику літеру '''Й''' можна записати як &amp;#1049; чи &amp;#x419;, а рядковумалу '''й''' — як &amp;#1081; чи &amp;#x439;.