Україна: відмінності між версіями

нема опису редагування
Немає опису редагування
Середньорічна температура повітря в Україні коливається від +11…+13&nbsp;{{градус Цельсія}} на півдні до +5…+7&nbsp;{{градус Цельсія}} на півночі. Пересічна середня температура найхолоднішого місяця (січня) змінюється від −7…−8&nbsp;{{градус Цельсія}} на північному сході до 0&nbsp;{{градус Цельсія}} у степовому Криму й +2…+4&nbsp;{{градус Цельсія}} на Південному узбережжі Криму. У найтеплішому місяці (липні) середньомісячна температура змінюється від +17…+19&nbsp;{{градус Цельсія}} на півночі й північному заході країни до +22…+23&nbsp;{{градус Цельсія}} у південних районах і +25&nbsp;{{градус Цельсія}}&nbsp;— на Південному узбережжі Криму.<ref name="kl"/>
 
Найнижча температура повітря на території України зафіксована 8 січня 1935&nbsp;р. у Луганську. Унаслідок вторгнення повітряних течій з [[Арктика|Арктики]] температура знизилася тут до −42&nbsp;{{градус Цельсія}}<ref>{{cite web|url=http://ukrmap.su/uk-g8/873.html|title=Фізична географія України, 8 клас|archiveurl=https://www.webcitation.org/6GYqLHp5D?url=http://ukrmap.su/uk-g8/873.html|archivedate=2013-05-12|accessdate=2012-02-01|deadurl=no}}</ref>.
 
Основною закономірністю в розподілі опадів на території України є їхнє зменшення з півночі й північного заходу в напрямку на південь і південний схід. Найбільші річні суми опадів помічено в [[Українські Карпати|Українських Карпатах]]&nbsp;— 1500&nbsp;мм (полонина Плай&nbsp;— 1663&nbsp;мм) і [[Кримські гори|Кримських горах]] (1000—1200&nbsp;мм), найменші&nbsp;— на причорноморському узбережжі й на Присивашші (від 450—400 до 300 мм). На переважній частині території кількість опадів у середньому змінюється від 650—600&nbsp;мм на заході до 450—400&nbsp;мм на півдні й південному сході. Основна їхня маса припадає на теплий період року, за винятком Південного берега Криму. Узимку опади бувають у вигляді снігу, майже на всій території країни; висота снігового покриву&nbsp;— 10—30&nbsp;см, а в горах досягає 40&nbsp;см.
{{Main|Поверхневі води України|Річки України|Озера України}}
[[Файл:Річка Дніпро у Каневі.jpg|міні|праворуч|Річка [[Дніпро (річка)|Дніпро]] біля [[Канів|Канева]]]]
На території України протікає 63&nbsp;119 річок і струмків загальною довжиною понад 206 тис. км, із них довжиною 10&nbsp;км і більше&nbsp;— 3302<ref>{{Cite web |url=http://wdc.org.ua/atlas/4090100.html |title=Національний атлас України. Поверхневі води та водні ресурси |accessdate=3 липня 2013 |archive-date=29 листопада 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20141129085333/http://wdc.org.ua/atlas/4090100.html }}</ref>. Більшість річок належить до [[Басейн моря|басейну]] Чорного й Азовського морів і лише з 2&nbsp;% території води мають стік до Балтійського басейну ([[Сян]] і [[Західний Буг]] із їхніми притоками). Головні річки&nbsp;— [[Дніпро (річка)|Дніпро]], [[Сіверський Донець]], [[Південний Буг]], [[Дністер]], [[Дунай]].
 
Озер у країні близько 20&nbsp;тис., з них лише 43 мають площу 10&nbsp;км² і більше<ref name="MOM">[[Маринич Олександр Мефодійович|Маринич О. М.]], Шищенко П.&nbsp;Г.&nbsp;Фізична географія України: Підручник.&nbsp;— К.: Знання, 2005.&nbsp;— 511 с.</ref>. Найбільше озеро Українського [[Полісся]]&nbsp;— [[Світязь]] має площу 27,5&nbsp;км². Більшу площу мають солонуваті озера лиманного походження&nbsp;— придунайські ([[Ялпуг]]&nbsp;— 149&nbsp;км²), причорноморські (штучно опріснений [[Сасик (Кундук)|Кундук (Сасик)]]&nbsp;— 204,8&nbsp;км²), кримські (солоне озеро [[Сасик-Сиваш]]&nbsp;— 71&nbsp;км²). В Україні споруджено 1157 водосховищ і 28,8 тис. ставків<ref name="MOM" />. Найбільші водосховища&nbsp;— на Дніпрі ([[Кременчуцьке водосховище|Кременчуцьке]], [[Каховське водосховище|Каховське]], [[Київське водосховище|Київське]], [[Канівське водосховище|Канівське]]). Найбільший [[лиман]]&nbsp;— [[Дністровський лиман|Дністровський]]&nbsp;— 360&nbsp;км². [[солоність|Найсолонішим]] є [[Куяльницький лиман]]&nbsp;— 157—227&nbsp;‰.
Саме у складі Великого князівства Литовського, під певним впливом литовських військових традицій, вперше виникло [[українське козацтво]]. Хоча на перших етапах виникнення козацтво загалом підтримувалося литовською елітою, це були самовільні процеси заради оборони від кочівників, а не цілеспрямована організація державою. Зростання чисельності козацьких ватаг та їхні набіги на землі [[Кримський ханат|Кримського ханату]] створювали постійну напругу у відносинах між литовськими князями і ханом. У [[1556]] році волинський князь [[Дмитро Вишневецький]] заснував фортецю на острові [[Мала Хортиця]] задля боротьби з кочовиками. Це стало предтечею подальшого створення першої [[Запорозька Січ|козацької січі]].<ref name="ВКЛ"/>
 
У [[1569]] році литовська та польська держави були [[Люблінська унія|об'єднані]] у єдину [[Річ Посполита|Річ Посполиту]], причому руські княжі роди литовської держави здебільшого зберігали свій вплив на той час. У [[1576]] році князь [[Костянтин Василь Острозький]], переважно на меценатський внесок своєї небоги княжни [[Єлизавета (Гальшка) Острозька|Гальшки Острозької]], заснував [[Історія Острозької академії|Острозьку академію]], найстаріший вищий навчальний заклад України.<ref>''Дзюба О. М.'' [http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Ostrozka_akademiia Острозька академія] // {{ЕІУ|7/684—685}}</ref>
 
<gallery caption="" widths="" heights="180" mode="packed" perrow="" class="style=">
{{main|Кримський ханат}}
[[Файл:Тамга Гераев.svg|міні|ліворуч|150px|[[Герб кримських татар|Герб Ґераїв]]]]
[[Файл:De Landschappen der Percoptize en Nogaize Tartares, Circassen, P Van der Aa (Leiden, 1707).jpg|thumb|right|Кримськотатарська держава на карті 1707 року, позначені також Україна та [[Московія]]]]
Державою [[кримські татари|кримських татар]], одного з [[Корінні народи України|корінних народів України]]<ref name="ї"/>, був [[Кримський ханат|Кримський ханат, або Кримський престол]], що існував на південних українських землях у [[1441]]—[[1783]] роках за правління династії [[Ґіреї|Ґераїв]].<ref name="ЕІУ"/><ref name="Дом"/>
 
[[30 червня]] [[1941]] року [[Ярослав Стецько]] проголосив [[Акт відновлення Української Держави]] в [[окупація|окупованому]] [[Вермахт|німецько-гітлерівськими військами]] [[Львів|Львові]]. Невдовзі він та [[Степан Бандера]] опинились у концтаборі «[[Заксенгаузен]]».
 
[[19 вересня]] [[1941]] року нападники захопили [[Битва за Київ (1941)|Київ]] і [[Правобережна Україна|Правобережжя]], [[24 жовтня]]&nbsp;— [[Харків]] і [[Лівобережна Україна|Лівобережжя]], а червні-липні [[1942]] року&nbsp;— [[Крим]] і [[Кубань]]. В лютому [[1943]] року СРСР зміг спинити натиск противника [[Сталінградська битва|під Сталінградом]], а в серпні того ж року перехопив наступальну ініціативу після [[Битва на Курській дузі|перемоги на Курській дузі]]. [[6 листопада]] [[1943]] року радянські війська [[Битва за Дніпро|захопили Київ]], а в квітні-травні [[1944]] року встановили радянський контроль над [[Дніпровсько-Карпатська операція|Правобережжям]] і [[Кримська операція (1944)|Кримом]]. Наприкінці серпня [[1944]] року СРСР зайняв [[Львівсько-Сандомирська операція|Західну Україну]] й почав наступ на окуповані Німеччиною країни [[Центральна Європа|Центральної Європи]]. [[2 травня]] радянські війська [[Битва за Берлін|здобули німецьку столицю]] [[Берлін]]. [[8 травня]] війна скінчилася [[капітуляція Німеччини|капітуляцією Німеччини]]. Внаслідок [[день Перемоги|перемоги СРСР]] зросла його роль на міжнародній арені. У країнах Центральної Європи була створена [[Варшавський Пакт|низка прорадянських режимів]].
 
Німецько-радянське протистояння супроводжувалася жорстокістю, масштабними руйнуваннями населених пунктів, [[Голокост|знищенням великих груп населення]], [[Депортація кримських татар|депортаціями]], [[остарбайтери|вивезенням населення]]. Жертвами цієї війни стало від 8 до 10&nbsp;млн жителів України<ref>{{Cite web |url=http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/05/9/38272 |title=Професор Олександр Лисенко: «Найбільше трофейного обладнання отримав Донбас» // Історична правда, 9.05.2011 |accessdate=22.01.2012 |archive-date=10.09.2011 |archive-url=https://web.archive.org/web/20110910082450/http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/05/9/38272/ }}</ref>. У цій війні українці воювали переважно на боці СРСР у [[Червона армія|Червоній армії]]<ref>«Losses of the Ukrainian Nation», p. 2: [https://web.archive.org/web/20050515091804/http://www.peremoga.gov.ua/index.php?2150005000000000020] ''Peremoga.gov.ua''</ref>, певні формування, як то дивізія «[[Дивізія Галичина|Галичина»]], на боці Німеччини. Частина українців воювала в складі [[Українська повстанська армія|Української повстанчої армії]] (УПА), що боролася за незалежну від радянського та нацистського панування Україну<ref>«Ukrainian Insurgent Army»: [http://www.encyclopediaofukraine.com/display.asp?linkPath=pages\U\K\UkrainianInsurgentArmy.htm] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20110224035739/http://www.encyclopediaofukraine.com/display.asp?linkpath=pages%5CU%5CK%5CUkrainianInsurgentArmy.htm |date=24 лютого 2011 }} ''Encyclopedia of Ukraine''.</ref>.
1565

редагувань