Белзька земля: відмінності між версіями

'''Бе́лзька земля́''' — одна з історичних земель [[Київська Русь|Київської Русі,]] [[Белзьке князівство|Белзького князівства]], [[Галицько-Волинське князівство|Галицько-Волинського Князівства]], у Побужжі (тер. бас Зх. Бугу), з центром у місті [[Белз]]. На південному заході стикувалась з [[Перемишльська земля|Перемишльською землею]].

 

 

У другій половині 12–13 століть, Белзька земля була [[Белзьке князівство|Удільним князівством]]. Земля відокремилося за [[Мстислав Ізяславич|Мстислава Ізяславича.]] Наприкінці 1160 року, земля відокремилася із Володимирського князівства, та дісталась третьому його синові [[Всеволод Мстиславич (князь волинський)|Всеволоду Мстиславичу]]. По смерті Всеволода (1195), Белзьку землю розділено між його синами, на власне [[Белзьке князівство]], де княжити став старший син [[Олександр Всеволодович]], а на [[Червенське князівство]], сів молодший — [[Всеволод Всеволодович|Всеволод]]. Після смерті останнього (близько 1214 року), Червенське князівство було приєднано Олександром до Белзького.

 

Протягом першої третини 13 століття, Олександр Всеволодич прагнув об'єднати під своєю владою Володимирську землю, але зазнав поразки у боротьбі з [[Данило Галицький|Данилом Галицьким]] (1234), після чого Белзьке князівство приєднано до [[Галицько-Волинське князівство|Галицько-Волинського князівства]]. По смерті [[Данило Галицький|Данила Галицького]] (1264 р.), Галицько-Волинське князівство розпалось, а Белзьке князівство відновилося. З [[Галицько-Волинський літопис|Галицько-Волинського літопису]] відомо, що в 1288 році Белзькою землею володів син [[Данило Галицький|Данила Галицького]] — [[Лев Данилович]].