Стамбульська конвенція: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
→Посилання: Додано відеоколекцію матеріалів про Конвенцію |
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування з мобільної програмки Редагування з додатка Android |
||
Рядок 18:
== Історія ==
{{Насильство проти жінок|expanded=all}}
Рада Європи з 1990-х років приймала блоки ініціатив для просування захисту [[Жінка|жінок]] від насильства. Зокрема, ці ініціативи вилились у впровадження Комітетом Міністрів Ради Європи у 2002 році рекомендацій (''Council of Europe Recommendation Rec(2002)5'') країнам-учасницям щодо захисту жінок від насильства,<ref>{{Cite web|url=https://wcd.coe.int/ViewDoc.jsp?Ref=Rec%282002%295&Language=lanEnglish&Ver=original&Site=CM&BackColorInternet=DBDCF2&BackColorIntranet=FDC864&BackColorLogged=FDC864|title=Recommendation Rec(2002)5 of the Committee of Ministers to member states on the protection of women against violence|publisher=Council of Europe Committee of Ministers|accessdate=18 грудня 2012}}</ref> а також запуску у 2006—2008 роках всеєвропейської кампанії боротьби з насильством проти жінок (включно з домашнім насильством).<ref>{{Cite web|url=http://www.coe.int/t/dg2/equality/DOMESTICVIOLENCECAMPAIGN/|title=Campaign to Combat Violence against Women, including domestic violence (2006-2008)|publisher=Council of Europe|accessdate=18 грудня 2012}}</ref> [[Парламентська асамблея Ради Європи]] також зайняла чітку політичну позицію проти всіх форм насильства проти жінок. Вона прийняла чисельні резолюції та рекомендації, що закликали до законодавчо встановлених стандартів запобігання, захисту постраждалих та судочинства над найважчими та найбільш поширеними формами [[Гендерне насильство|насильства за гендерною ознакою]].
Національні звіти, дослідження та опитування виявили [[Пандемія|пандемічний]] масштаб проблеми у Європі. Кампанія показала широкий розмах національних показників [[Насильство проти жінок|насильства проти жінок]] та [[Домашнє насильство|домашнього насильства]]. Тому стали необхідними гармонізовані законодавчі стандарти, аби впевнюватись, що постраждалі отримують однаковий рівень захисту скрізь у Європі. Міністри юстиції країн-учасниць Ради Європи почали обговорення необхідності кратно збільшувати захист від домашнього насильства, особливо партнерського насильства у близьких відносинах. Рада Європи вирішила за необхідне ввести стандарти запобігання насильству проти жінок та домашньому насильству широкого спектру охоплення. У грудні 2008 року Комітет Міністрів створив експертну групу для підготування чернетки конвенції у цій галузі. За два з чимось роки ця група, названа CAHVIO (''Ad Hoc Committee for preventing and combating violence against women and domestic violence'')<ref>{{Cite web|url=http://www.coe.int/t/dghl/standardsetting/violence/default_en.asp|title=Ad Hoc Committee on preventing and combating violence against women and domestic violence (CAHVIO)|publisher=Council of Europe|accessdate=18 грудня 2012}}</ref>, розробила початковий текст. Протягом наступної стадії розробки конвенції [[Велика Британія]], [[Італія]], [[Росія]] та [[Святий Престол]] пропонували поправки до вимог Конвенції. Ці поправки критикувалися організацією [[Amnesty International]]<ref>{{Cite web|url=https://www.amnesty.org/en/library/asset/IOR61/004/2011/en/6c1d23c1-f37e-41f1-aded-3e7b25ce7861/ior610042011en.html|title=Time to take a stand to oppose violence against women in Europe|year=2011|website=Amnesty International|accessdate=12 вересня 2012}}</ref>. Фінальний текст Конвенції було створено у грудні 2010 року.
=== Ухвалення, підписання та ратифікація ===
Конвенцію було прийнято [[Комітет міністрів Ради Європи|Комітетом Міністрів Ради Європи]] 7 квітня 2011 року. Відкрито для підписання 11 травня 2011 року рішенням 121-ї сесії Комітету Міністрів. Вона набрала чинності з включенням 10 ратифікацій, вісім із яких мали бути від країн-учасниць Євросоюзу. На грудень 2015 року, Конвенцію було підписано 39-ма країнами, слідом за [[Ратифікація|ратифікацією]] Албанією, Австрією, Боснією та Герцеговиною, Італією, Чорногорією, Португалією, Сербією та Туреччиною. Пізніше того ж року її ратифікували Андорра, Данія, Франція, Мальта, Монако, Іспанія та Швеція. У 2015 році також була ратифікована Словенією, Фінляндією, Польщею та Нідерландами, а в 2016 — Сан-Марино, Бельгією та Румунією; у 2017 — Грузією, Норвегією, Німеччиною, Естонією, Кіпром та Швейцарією, а у 2018 році — Хорватією, Македонією, Ісландією та Грецією.<ref name="GreeceRatifiesConvention">{{Cite web|url=http://www.isotita.gr/δημοσ%CE%AFευση-σε-φεκ-του-ν-4531-2018-για-την-κ%CF%8Dρωσ/|title=Publication to the Government Gazette of the ratification, by Greece, of the CoE Convention on violence agaist women and domestic violence (Original: Δημοσίευση σε ΦΕΚ του Ν.4531/2018 για την κύρωση από την Ελλάδα της Σύμβασης του Σ.τ.Ε. περί έμφυλης και ενδοοικογενειακής βίας)|date=16 квітня 2018|publisher=Isotita.gr|accessdate=12 травня 2018}}</ref> Країни, що ратифікували Конвенцію, є законодавчо пов'язаними її положеннями, як тільки вона набуває чинності.
За даними офіційного сайту Конвенції на червень 2018 року<ref name="Full_list" />, 34 країна ратифікувала Конвенцію, 16 країн лише підписали. Повний список країн із датами підписання, ратифікації, набуття чинності за тим же джерелом подано нижче (локальні умови та доповнення до тексту: R — застереження, D — декларації, [[Денонсація|денонсації]], виключення, A — повноваження, T — територіальні уточнення, C — переписка, O — заперечення; Цифрами позначена черга ратифікації).
| |||