Едвард Елгар: відмінності між версіями

 

=== Ранні роки ===

[[Файл:William-and-Ann-Elgar.jpg|thumb|left|Батьки Едварда Елгара, Вільям і Енн Елгар]]

 

Через декілька місяців Елгар залишив роботу у солісітора, щоб розпочати музичну кар'єру; спершу він давав уроки фортепіано і скрипки і зрідка працював у батьківській крамниці<ref name=dnb/>. Разом з батьком, він був активним членом Вустерського клубу хорового співу&nbsp;— акомпанував співакам граючи на скрипці, писав і аранжував твори, а також вперше виступив як диригент. Полліцер був переконаний, що як скрипаль Елраг мав потенціал, щоб стати провідним солістом країни<ref>«Edward Elgar», ''[[The Guardian|The Manchester Guardian]]'', 24 February 1934, p. 16</ref>, але сам Елгар, коли почув віртуозну гру на концертах у Лондоні, відчув, що його грі на скрипці бракує достатньої глибини і відкинув амбіції стати солістом<ref name=dnb/>. У 22 роки він став диригентом музичного ансамблю при Вустерському притулку для божевільних ({{lang-en|Worcester and County Lunatic Asylum}}) у Павіку, що за 5&nbsp;км від Вустера<ref name=mt00/>. Ансамбль складався з пікколо, флейти, кларнету, двох корнетів, евфоніуму, трьох чи чотирьох перших і такої ж кількості других скрипок, до яких долучались альт, віолончель, контрабас і фортепіано<ref>Young (1973), p. 47</ref>. Елгар репетирував з музикантами, писав і аранжував їх музику, включаючи [[Кадриль|кадрилі]] і польки, для такого незвичайного поєднання інструментів. Журнал «''The Musical Times''» писав: «Цей практичний досвід виявився дуже цінним для молодого музиканта … він отримав практичні знання про можливості різних інструментів. … Таким чином він тісно знайомився із відтінками тембрів, тонкощами цих та багатьох інших інструментів»<ref>«Edward Elgar», The Musical Times, 1 October 1900, pp. 641-48: {{lang-en|«This practical experience proved to be of the greatest value to the young musician. ... He acquired a practical knowledge of the capabilities of these different instruments. ... He thereby got to know intimately the tone colour, the ins and outs of these and many other instruments.»}}</ref>. Обіймаючи посаду в ансамблі протягом п'яти років, до 1879 року, він приїжджав до Павіка раз на тиждень<ref name=dnb/>. Іншою роботою на початку його кар'єри була посада професора скрипки у Вустреському коледжі для сліпих ({{lang-en|Worcester College for the Blind Sons of Gentlemen}})<ref name=mt00/>.

 

 

[[Файл:schumann-brahms-rubinstein-wagner.jpg|thumb|left|[[Роберт Шуман]] і [[Йоганнес Брамс]], ''угорі'', [[Рубінштейн Антон Григорович|Рубінштейн]] і [[Ріхард Вагнер|Вагнер]], ''внизу'',&nbsp;— композитори, чия музика надихала Елгара у Лейпцизі]]

 

[[Файл:ElgarStatueCropped.jpg|thumb|left|upright|Статуя Елгара у [[Вустер]]і]]

 

Статуя Елгара у [[Вустер]]і встановлена в кінці Високої вулиці біля кафедрального собору і неподалік від того місця, де колись була крамниця його батька. Інша статуя Елгара роботи скульптора Рози Гаррард розташована на Церковній вулиці у Малверні, з майданчика композитор оглядає місто і відвідувачі можуть постояти поруч із ним у тіні пагорбів. У вересні 2005 року третя скульптура роботи Джемми Пірсон була відкрита поруч з кафедральним собором у [[Герефорд]]і, вона зображає Елгара з велосипедом.

 

 

На честь Едварда Елгара у Великій Британії назвали близько 65 вулиць, зокрема шість у графствах [[Герефордшир]] і [[Вустершир]]. Серед них Елгар-Авеню у [[Герефорд]]і поблизу будинку, де він жив. Ім'я Елгара також носить вулиця у Північному Спрингфілді ([[Вірджинія]], [[Сполучені Штати Америки|США]]) і головна дорога у Бокс Хілі, передмісті [[Мельбурн]]а ([[Австралія]]). На честь композитора назвали три локомотиви. Перший, «Sir Edward Elgar»,&nbsp;— локомотив класу Бульдог номер 3414,&nbsp;— був побудований у 1906 році і виведений з експлуатації у 1938 році.

== Посилання ==

{{Commons category|Edward Elgar}}

 

{{Бібліоінформація}}