Фотометричний парадокс: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Xqbot (обговорення | внесок) м робот змінив: ar:مفارقة أولبيرز; косметичні зміни |
Albedo (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
||
Рядок 1:
{{стиль}}
'''
дофрідманівській моделі [[Космологія|космології]].
Мабуть більшість астрономів 18 і 19 століття підписались би під наступною простою космологічною картиною: Всесвіт припускається безкінечним, вічним, евкілдовим, зірки більш-менш спокійні, а світимість одиниці обєму
Схожі наївні моделі виключаються з відкриттям червоного зміщення галактик, але цікаво привести аргументи проти цих моделей, що висунули швейцарський астроном Ж. П. Л. [[де Шезо]] ([[1744]]
Справді, при нехтуванням поглинання в наївній космологічній моделі видима світимість зірки з абсолютною світимістю <math>L</math> віддаленої на відстань <math>r</math> дорівнюватиме <math>\frac{L}{4 \pi r^2}</math>.
Якщо густина таких зірок постійна <math>n</math> то кількість зірок віддалених на відстань між <math>r</math> і <math>r+dr</math> дорівнює
<math>4 \pi n r^{2} dr</math>
а густина загальної випроміненої енергії всіх зірок дорівнює
: <math>\int_{-\infty}^{\infty}\ \frac{L}{4 \pi r^2}{4 \pi n r^{2}}{dr} =
Ln \int_{-\infty}^{\infty}\ {dr} </math><br />
Цей інтеграл розбіжний, тобто густина енергії зіркового світла нескінченна.
== Література ==
Steven Weinberg,MIT,
{{physics-stub}}
[[Категорія:Астрономія]]
| |||