Вікіпедія

Вірус імунодефіциту людини: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Hiishinn (обговорення | внесок)
32 редагування
Немає опису редагування
Виправлено джерел: 59; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.8
Рядок 34:
ВІЛ-2 виник на території [[Західна Африка|Західної Африки]] (від південного [[Сенегал]]у до заходу [[Кот-д'Івуар]]у) внаслідок еволюції вірусу імунодефіциту мавп SIV-smm, який заражає темно-коричневих мангабеїв (''[[Cercocebus atys]]'') і [[Вузьконосі|вузьконосих мавп]].<ref name=Reeves>{{cite journal | author=Reeves, J. D. and Doms, R. W | title=Human Immunodeficiency Virus Type 2 | journal=J. Gen. Virol. | year=2002 | pages=1253–1265 | volume=83 | issue=Pt 6 | pmid= 12029140 | doi=10.1099/vir.0.18253-0}}</ref> Проте деякі [[широконосі мавпи]], такі як [[Нічна мавпа|нічні мавпи]], є стійкими до ВІЛ-1, можливо, через геномне злиття двох вірусних генів стійкості.<ref name=Goodier>{{cite journal | author=Goodier, J., and Kazazian, H. | title=Retrotransposons Revisited: The Restraint and Rehabilitation of Parasites | journal=Cell | year=2008 | pages=23–35 | volume=135 | issue=1 | doi = 10.1016/j.cell.2008.09.022 | pmid=18854152}}</ref> ВІЛ-1, як вважають, перестрибнув видовий бар'єр, принаймні тричі, і породив три групи вірусів: M, N і О.<ref name=Sharp2001>{{cite journal |last1=Sharp |first1=P. M. |last2=Bailes |first2=E. |last3=Chaudhuri |first3=R. R. |last4=Rodenburg |first4=C. M. |last5=Santiago |first5=M. O. |last6=Hahn |first6=B. H. |title=The origins of acquired immune deficiency syndrome viruses: where and when? |journal=Philosophical Transactions of the Royal Society B: Biological Sciences |volume=356 |pages=867–76 |year=2001 |doi=10.1098/rstb.2001.0863 |pmid=11405934 |pmc=1088480 |url=http://www.aidsorigins.com/pdfs/rs/sharp.pdf |issue=1410 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20071025023136/http://www.aidsorigins.com/pdfs/rs/sharp.pdf |archivedate=2007-10-25 |accessdate=2012-02-04 |deadurl=yes }}</ref>
 
Існує доказ того, що мисливці на диких тварин (мавп) або постачальники м'яса в Західній і Центральній Африці заражаються вірусом імунодефіциту мавп, причому ймовірність зараження [[Кореляція|корелює]] з частотою контактів з мавпами і їх м'ясом<ref name=Kalish2005>{{cite journal |author=Kalish ML, Wolfe ND, Ndongmo CD, McNicholl J, Robbins KE, ''et al.'' |title=Central African hunters exposed to simian immunodeficiency virus |journal=Emerg Infect Dis |volume=11 |issue=12 |pages=1928–30 |year=2005 |pmid=16485481}}</ref>. Однак імунна система людини зазвичай пригнічує цей вірус упродовж тижня після зараження. Вважають, що потрібно було декілька передач вірусу від людини до людини в швидкій послідовності, щоб вірусу вистачило часу мутувати у ВІЛ<ref name=Marx2001>{{cite journal |author=Marx PA, Alcabes PG, Drucker E |title=Serial human passage of simian immunodeficiency virus by unsterile injections and the emergence of epidemic human immunodeficiency virus in Africa |volume=356 |issue=1410 |pages=911–20 |year=2001 |pmid=11405938 |journal=Philos Trans R Soc Lond B Biol Sci |pmc=1088484 |doi=10.1098/rstb.2001.0867 |url=http://rstb.royalsocietypublishing.org/content/356/1410/911.full.pdf |accessdate=4 лютого 2012 |archive-date=9 березня 2012 |archive-url=https://web.archive.org/web/20120309105853/http://rstb.royalsocietypublishing.org/content/356/1410/911.full.pdf }}</ref>. Хоча передавання вірусу імунодефіциту мавп від людини до людини відбувається рідко, певні соціальні чинники можуть суттєво впливати на частоту заражень. Припускають, що умови для поширення вірусу були несприятливі в Африці до [[XX століття]]. Зіставлення періодів прискореної еволюції ВІЛ з соціоекономічними змінами дозволяє робити припущення про природу чинників, що прискорили поширення ВІО і ВІЛ.
 
Генетичні дослідження показують, що останній спільний предок ВІЛ-1 групи М існував близько 1910 року<ref name=Worobey2008>{{cite journal |last1=Worobey |first1=Michael |last2=Gemmel |first2=Marlea |last3=Teuwen |first3=Dirk E. |last4=Haselkorn |first4=Tamara |last5=Kunstman |first5=Kevin |last6=Bunce |first6=Michael |last7=Muyembe |first7=Jean-Jacques |last8=Kabongo |first8=Jean-Marie M. |last9=Kalengayi |first9=Raphaël M. |title=Direct evidence of extensive diversity of HIV-1 in Kinshasa by 1960 |journal=Nature |volume=455 |issue=7213 |pages=661–4 |year=2008 |pmid=18833279 |doi=10.1038/nature07390 |url=http://nsm1.nsm.iup.edu/luciano/VWS%20STUFF/Unit%206%202010/VWS%202010%20DRC60.pdf |bibcode=2008Natur.455..661W |accessdate=4 лютого 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120113060138/http://nsm1.nsm.iup.edu/luciano/VWS%20STUFF/Unit%206%202010/VWS%202010%20DRC60.pdf |archivedate=13 січня 2012 |deadurl=yes }}</ref>. Прихильники цієї дати пов'язують поширення ВІЛ з розвитком колоніалізму і зростанням великих колоніальних африканських міст. Ці чинники призвели до соціальних змін у суспільстві, як-от збільшення частоти безладних статевих відносин, поширення проституції та [[Хвороби, що передаються статевим шляхом|захворювань, що передаються статевим шляхом]] (ЗПСШ)<ref name=Sousa2010>{{cite journal |last1=Sousa |first1=João Dinis de |last2=Müller |first2=Viktor |last3=Lemey |first3=Philippe |last4=Vandamme |first4=Anne-Mieke |last5=Vandamme |first5=Anne-Mieke |title=High GUD Incidence in the Early 20th Century Created a Particularly Permissive Time Window for the Origin and Initial Spread of Epidemic HIV Strains |journal=PLoS ONE |volume=5 |issue=4 |pages=e9936 |year=2010 |pmid=20376191 |pmc=2848574 |doi=10.1371/journal.pone.0009936 |url=http://www.plosone.org/article/info%3Adoi%2F10.1371%2Fjournal.pone.0009936 |editor1-last=Martin |editor1-first=Darren P. |accessdate=4 лютого 2012 |archive-date=10 жовтня 2012 |archive-url=https://web.archive.org/web/20121010014729/http://www.plosone.org/article/info%3Adoi%2F10.1371%2Fjournal.pone.0009936 }}</ref>. ЗПСШ, наприклад, [[сифіліс]], можуть супроводжуватися генітальними виразками. Дослідження показують, що ймовірність передачі ВІЛ під час вагінального статевого акту, досить низька за звичайних умов, може збільшитись у десятки, якщо не сотні разів, коли один з партнерів потерпає від генітальних виразок. Про ступінь поширеності ЗПСШ у колоніальних містах на початку 1900-х можна судити з таких цифр: 1928 року щонайменше 45&nbsp;% мешканок східного Леопольдвіля (нині&nbsp;— [[Кіншаса]], ранній центр поширення ВІЛ групи М) були повіями, а станом на 1933 рік близько 15&nbsp;% усіх мешканців цього ж міста були заражені однією з форм сифілісу. Ретроспективний аналіз показав, що початок епідемії ВІЛ-інфекції в Кіншасі збігся з піком епідемії генітальних виразок у середині 1930-х років<ref name=Sousa2010 />.
 
Згідно з альтернативним поглядом, основним чинником, що сприяв адаптації ВІЛ до людей і його поширенню, була небезпечна медична практика в Африці в роки після [[Друга світова війна|Другої світової війни]], як-от використання нестерильних багаторазових шприців під час масових [[Вакцини|вакцинацій]], ін'єкції [[Антибіотики|антибіотиків]] і [[Протималярійні засоби|протималярійних засобів]]<ref name=Marx2001 /><ref name=Chitnis2000>{{cite journal |last1=Chitnis |first1=Amit |last2=Rawls |first2=Diana |last3=Moore |first3=Jim |title=Origin of HIV Type 1 in Colonial French Equatorial Africa? |journal=AIDS Research and Human Retroviruses |volume=16 |issue=1 |pages=5–8 |year=2000 |pmid=10628811 |doi=10.1089/088922200309548}}</ref><ref name=McNeil>{{cite news |author=[[Donald G. McNeil, Jr.]] |coauthors= |title=Precursor to H.I.V. Was in Monkeys for Millennia |url=http://www.nytimes.com/2010/09/17/health/17aids.html?_r=1&src=me&ref=general |quote=Dr. Marx believes that the crucial event was the introduction into Africa of millions of inexpensive, mass-produced syringes in the 1950s. ... suspect that the growth of colonial cities is to blame. Before 1910, no Central African town had more than 10,000 people. But urban migration rose, increasing sexual contacts and leading to red-light districts. |work=[[New York Times]] |date=16 вересня 2010 |accessdate=2010-09-17 |archive-date=25 грудня 2018 |archive-url=https://web.archive.org/web/20181225010959/https://www.nytimes.com/2010/09/17/health/17aids.html?_r=1&src=me&ref=general%20 }}</ref>.
 
Під час ретроаналізу зразків крові, взятих після Другої світової війни, зафіксовано найбільш ранній документальний випадок наявності ВІЛ в організмі людини, кров у якої взяли 1959 року<ref name=Zhu>{{cite journal|author=Zhu, T., Korber, B. T., Nahmias, A. J., Hooper, E., Sharp, P. M. and Ho, D. D.|title=An African HIV-1 Sequence from 1959 and Implications for the Origin of the epidemic|journal=Nature|year=1998|pages=594–7|volume=391|issue=6667|pmid=9468138|doi=10.1038/35400 |url=http://www.nature.com/nature/journal/v391/n6667/full/391594a0.html|bibcode = 1998Natur.391..594Z|accessdate=4 лютого 2012|archive-date=27 вересня 2011|archive-url=https://web.archive.org/web/20110927233142/http://www.nature.com/nature/journal/v391/n6667/full/391594a0.html}}</ref> Вірус, можливо, циркулював у [[Сполучені Штати Америки|Сполучених Штатах]] уже в [[1966]] році<ref>{{cite news | last = Kolata | first = Gina | title = Boy's 1969 Death Suggests AIDS Invaded U.S. Several Times | publisher = [[The New York Times]] | date = 28 October 1987 | url = http://query.nytimes.com/gst/fullpage.html?res=9B0DEFD6173AF93BA15753C1A961948260&sec=health&pagewanted=all | accessdate = 11 February 2009 | archive-date = 3 червня 2006 | archive-url = https://web.archive.org/web/20060603185639/http://query.nytimes.com/gst/fullpage.html?res=9B0DEFD6173AF93BA15753C1A961948260&sec=health&pagewanted=all }}</ref>, але переважну більшість випадків зараження ВІЛ, ідентифікованих за межами [[Субсахарська Африка|Субсахарської Африки]], можна простежити до однієї невстановленої особи, яка заразилась ВІЛ на [[Гаїті]], а потім перенесла цю інфекцію в [[Сполучені Штати Америки|США]] близько [[1969]] року<ref name="Thomas_Gilbert">{{cite web|url=http://statistics.arizona.edu/courses/EEB320-2007/honors/HIV.pdf|title=The emergence of HIV/AIDS in the Americas and beyond|deadurl=yes|archiveurl=https://web.archive.org/web/20120328094817/http://statistics.arizona.edu/courses/EEB320-2007/honors/HIV.pdf|archivedate=2012-03-28|accessdate=2012-02-04}}</ref>.
 
Ще одна теорія припускає, що тривала, але нечисленна неепідемічна циркуляція ВІЛ серед людей в Африці до [[1970]]-х років не мала епідемічного характеру через поширення там [[Натуральна віспа|натуральної віспи]], яка була вкрай смертельною хворобою і досить швидко винищувала багато носіїв ВІЛ. Однак після глобальної [[Ерадикація інфекційних хвороб|ерадикації]] натуральної віспи у цей період виживаність хворих на ВІЛ-інфекцію стала тривалішою, можливості передачі вірусу збільшилися, циркуляція ВІЛ в Африці стала безперешкодною та досягла епідемічного характеру, а звідти й поширилася по світу зрештою як [[пандемія]]<ref>Михаил Васильевич Супотницкий. ПРИРОДА НЕ ДЕЛАЕТ СКАЧКОВ. «Природа» №&nbsp;8. 1997 г. С. 67-77. {{ref-ru}}</ref>.
Рядок 56:
Літо [[1981]] року заведено вважати початком глобальної епідемії ВІЛ-інфекції / СНІДу. Ретроспективний аналіз сироваток, що зберігалися в Національному Центрі контролю за інфекційними захворюваннями у США, показав, що перші випадки СНІДу людини припали на 1950-ті роки, захворювання виникло в Африці, а потім поширилося на території інших країн.
 
Основою раніше невідомого захворювання було різке ослаблення [[імунітет]]у. У липні 1982 року для позначення цього стану запропоновано термін «синдром набутого імунного дефіциту» (СНІД, AIDS)<ref>{{Cite web|url=http://www.avert.org/his81_86.htm|title=The history of AIDS 1981—1986|publisher=AVERT|language=en|accessdate=2014-07-21|archive-date=10 лютого 2009|archive-url=https://web.archive.org/web/20090210030909/http://www.avert.org/his81_86.htm}}</ref>. У вересні 1982 року СНІДу дали повноцінне визначення як [[Нозологія|нозологічній]] формі на підставі спостереження низки опортуністичних інфекцій у чотирьох груп пацієнтів, зазначених вище<ref name="av1986">{{Cite web|url=http://www.avert.org/history-aids-1986.htm|title=History of AIDS Up to 1986|publisher=AVERT|language=en|accessdate=2014-07-21|archive-date=7 жовтня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20151007043420/http://www.avert.org/history-aids-1986.htm}}</ref><ref>{{Cite pmid|6815471}}</ref>.
 
У період з 1981 по 1984 рік вийшло кілька робіт, що пов'язували ймовірність розвитку ВІЛ-інфекції / СНІДу з [[Анальний секс|анальним сексом]] або з впливом [[наркотик]]ів<ref>{{Cite pmid|6272109}}</ref><ref>{{Cite pmid|6272112}}</ref><ref>{{Cite pmid|6121088}}</ref><ref>{{Cite pmid|6603806}}</ref><ref>{{Cite pmid|6143974}}</ref><ref>{{Cite pmid|6150466}}</ref>. Паралельно йшли роботи над гіпотезою про можливу інфекційну природу СНІДу.
Рядок 62:
Вірус імунодефіциту людини незалежно відкрили 1983 року в двох лабораторіях: у [[Інститут Пастера|Інституті Пастера]] у Франції під керівництвом [[Люк Монтаньє|Люка Монтаньє]] і в [[Національний інститут раку (США)|Національному інституті раку]] в США під керівництвом [[Галло, Роберт|Роберта Галло]]. Результати досліджень, у яких із тканин пацієнтів із [[симптом]]ами СНІДу вперше вдалося виділити новий [[Ретровіруси|ретровірус]], опубліковано 20 травня 1983 року в журналі [[Science]]<ref name="Barre-Sinoussi et al">{{Cite pmid|6189183}}</ref><ref name="Gallo">{{Cite pmid|6601823}}</ref>. У цих же роботах виділений з хворих на СНІД вірус був вперше успішно розмножили у культивованих Т-лімфоцитах. Французька група дослідників показала, що серологічно цей вірус відрізняється від HTLV-I, і назвала його LAV («вірус, асоційований з [[Лімфаденіт|лімфаденопатією]]»), а американська група назвала його HTLV-III, помилково віднісши до групи [[Human T-lymphotropic virus|HTLV-вірусів]]. Дослідники висунули припущення, що вірус може викликати синдром набутого імунного дефіциту<ref name="av1986"/>.
 
1986 року виявлено, що віруси, відкриті 1983-го французькими та американськими дослідниками, генетично ідентичні. Початкові назви вірусів скасовано і запропоновано одну спільну назву&nbsp;— вірус імунодефіциту людини<ref>{{Cite pmid|3010128}}</ref>. 2008 року Люк Монтаньє і [[Франсуаза Барре-Сінуссі|Франсуаза Барр-Сінуссі]] ушановані [[Список лауреатів Нобелівської премії з фізіології або медицини|Нобелівської премії в області фізіології або медицини]] «за відкриття вірусу імунодефіциту людини»<ref>{{Cite web|url=http://www.nobelprize.org/nobel_prizes/medicine/laureates/2008/press.html|title=The Nobel Prize in Physiology or Medicine 2008 Press Release|quote=Harald zur Hausen, Françoise Barré-Sinoussi, Luc Montagnier|language=en|accessdate=2014-07-21|archive-date=10 серпня 2018|archive-url=https://web.archive.org/web/20180810061434/https://www.nobelprize.org/nobel_prizes/medicine/laureates/2008/press.html}}</ref>.
 
== ВІЛ-інфекція ==
Рядок 71:
Інтактна (неушкоджена) шкіра є ефективним бар'єром для інфекції, тому що в шкірі відсутні клітини, які можуть бути заражені ВІЛ. Для успішного інфікування потрібен прямий контакт з кровоносною системою або з мембранами клітин слизових оболонок. Під час статевого акту слизові оболонки статевих органів і [[Пряма кишка|прямої кишки]] часто зазнають незначних пошкоджень, через які вірус може потрапляти в [[кров]]. Такі пошкодження частіше виникають за наявності захворювань, що передаються статевим шляхом, наприклад, у разі [[Герпес простий|простого герпесу]]. Тому особливо небезпечною формою статевого акту для партнера, що приймає, є незахищений анальний секс, бо за цієї форми виникає найбільша кількість дрібних і великих пошкоджень<ref>{{Cite pmid|21309617}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://www.aidsmap.com/Route-and-susceptibility-mucous-membranes-and-target-cells/page/1324028/|title=From exposure to infection: The biology of HIV transmission|language=en|last=James Wilton|accessdate=2014-09-10|archiveurl=https://web.archive.org/web/20140910195457/http://www.aidsmap.com/Route-and-susceptibility-mucous-membranes-and-target-cells/page/1324028/|archivedate=2014-09-10|deadlink=yes}}</ref>. З іншого боку, зараження можливе і в разі непошкодженої слизової оболонки, оскільки слизова оболонка містить значну кількість [[Дендритні клітини|дендритних клітин]] (зокрема, [[Клітини Лангерганса|клітин Лангерганса]]), які можуть відігравати роль «носіїв» вірусних частинок у [[Лімфатичний вузол|лімфатичні вузли]].
 
З більшою ймовірністю вірус передається внаслідок використання заражених голок і шприців (особливо споживачами ін'єкційних наркотиків), а також під час [[переливання крові]] (якщо медичний персонал порушив встановлені процедури перевірки донорської крові)<ref name="bartlett2008">{{Книга|автор=John G Bartlett.|назва=A Pocket Guide to Adult HIV/AIDS Treatment|url=https://hab.hrsa.gov/sites/default/files/hab/clinical-quality-management/adultpcktguide06.pdf|видавництво=U.S. Department of Health and Human Services|рік=2006|сторінок=58|archivedate=1 травня 2017|archiveurl=https://web.archive.org/web/20170501165657/https://hab.hrsa.gov/sites/default/files/hab/clinical-quality-management/adultpcktguide06.pdf}}</ref>. Також вірус може передатись від матері до дитини під час [[Вагітність у тварин|вагітності]], [[Пологи|пологів]] (зараження через кров матері)<ref>{{Cite pmid|11981365}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://aidsinfo.nih.gov/ContentFiles/PerinatalGL.pdf|title=Recommendations for Use of Antiretroviral Drugs in Pregnant HIV-1-Infected Women for Maternal Health and Interventions to Reduce Perinatal HIV-1 Transmission in the United States|date=2006-10-12|publisher=AIDSinfo.nih.gov|language=en|accessdate=2014-07-21|archive-date=22 квітня 2006|archive-url=https://web.archive.org/web/20060422113223/http://aidsinfo.nih.gov/ContentFiles/PerinatalGL.pdf}}</ref> та під час [[Грудне вигодовування|грудного вигодовування]] (причому і від зараженої матері до здорової дитини через грудне молоко, і від зараженої дитини до здорової матері внаслідок покусування грудей під час годування)<ref>{{Книга|автор=Всемирная организация здравоохранения|назва=HIV transmission through breastfeeding. A review of available evidence|url=http://www.who.int/maternal_child_adolescent/documents/9789241596596/en/ |рік=2007|isbn=9789241596596|archivedate=21 січня 2022|archiveurl=https://web.archive.org/web/20220121001501/http://www.who.int/maternal_child_adolescent/documents/9789241596596/en/}}</ref>.
 
Вірус не передається [[Повітряно-крапельний механізм передачі інфекції|повітряно-крапельним шляхом]], побутовим шляхом, стикаючись з непошкодженою шкірою, через укуси більшості кровосисних [[Комахи|комах]]<ref>{{Cite pmid|12062985}}Цитата: «<u>Most bloodsucking insects are not capable of transmitting HIV</u> because they inject saliva and ingest blood through different routes»</ref> (виняток [[Муха-жигалка|мухи-жигалки]]), сльози і слину (через те, що концентрація [[віріон]]ів ВІЛ у цих рідинах нижча за [[Інфікуються доза|інфікувальну дозу]], а також завдяки тому, що слина&nbsp;— агресивне середовище, руйнує своїми [[Ферменти|ферментами]] віріони ВІЛ)<ref name="Saliva">{{Cite web|url=https://www.cdc.gov/HIV/pubs/facts/transmission.htm|title=HIV Transmission|last=CDC|language=en|accessdate=2014-07-21|archiveurl=https://web.archive.org/web/20050204141148/http://www.cdc.gov/HIV/pubs/facts/transmission.htm|archivedate=2005-02-04}} {{Cite web|url=http://www.hivlawandpolicy.org/sites/www.hivlawandpolicy.org/files/CDC%2C%20HIV%20and%20its%20transmission.pdf|title=HIV and Its Transmission|last=Centers for Disease Control and Prevention|publisher=The Center for HIV Law and Policy|language=en|accessdate=2014-07-21|archive-date=4 березня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160304094547/http://www.hivlawandpolicy.org/sites/www.hivlawandpolicy.org/files/CDC,%20HIV%20and%20its%20transmission.pdf}} {{Cite web|url=http://aids.gov/hiv-aids-basics/hiv-aids-101/how-you-get-hiv-aids/|title=HOW DO YOU GET HIV OR AIDS?|last=aids.gov|publisher=U.S. Department of Health & Human Services|language=en|accessdate=2014-07-21|archive-date=14 травня 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170514012730/https://www.aids.gov/hiv-aids-basics/hiv-aids-101/how-you-get-hiv-aids/}} {{Cite pmid|9989543}}</ref>.
 
=== Хвороба ===
[[Файл:Hiv-timecourse_copy_rus.png|міні|400x400пкс|Динаміка кількості CD4<sup>+</sup>-лімфоцитів та копій РНК вірусу за період від моменту інфікування до термінальної стадії<ref>Приведено согласно Figure 1, опубликованной в {{Стаття|видання=New England Journal of Medicine|номер=5|сторінки=327—335|мова=en|тип=journal|автор=Pantaleo, G et al.|число=4|місяць=2|рік=1993}}, также доступнка Figure 4 в {{Cite web|title=The relationship between the human immunodeficiency virus and the acquired immunodeficiency syndrome|publisher=US National Institute of Allergy and Infectious Diseases|language=en|accessdate=2009-11-03|url=http://www3.niaid.nih.gov/topics/HIVAIDS/Understanding/howHIVCausesAIDS/relationshipHIVAIDS.htm|deadlink=404|archiveurl=https://web.archive.org/web/20091130070900/http://www3.niaid.nih.gov/topics/HIVAIDS/Understanding/howHIVCausesAIDS/relationshipHIVAIDS.htm|archivedate=2009-11-30}} Дополнительная информация опубликована в {{Стаття|видання=Science|номер=510|сторінки=1749—1754|мова=en|тип=journal|автор=Piutak, M et al.|число=19|місяць=3|рік=1993}}</ref> &nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;               кількість CD4+лімфоцитів в 1 мкл крові                      кількість копій РНК вірусу в 1 мл плазми крові]]
У перебігу хвороби виділяють три стадії: гостру інфекцію, [[латентний період]] і термінальну стадію (СНІД) (див. ілюстрацію). У ході розвитку ВІЛ-інфекції в однієї й тієї ж людини внаслідок [[Мутація|мутацій]] виникають нові [[штам]]и вірусу, які різняться за швидкістю відтворення та здатністю інфікувати<ref name="NIAID">[{{Cite web |url=http://www.niaid.nih.gov/topics/HIVAIDS/Understanding/howHIVCausesAIDS/Pages/relationshipHIVAIDS.aspx |title=NIAID/NIH: The Relationship Between the Human Immunodeficiency Virus and the Acquired Immunodeficiency Syndrome] |accessdate=4 квітня 2020 |archive-date=10 вересня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160910072907/http://www.niaid.nih.gov/topics/HIVAIDS/Understanding/howHIVCausesAIDS/Pages/relationshipHIVAIDS.aspx }}</ref><ref name="Alimonti">{{Стаття|title=Mechanisms of CD4+ T lymphocyte cell death in human immunodeficiency virus infection and AIDS.|видання={{Нп3|Journal of General Virology}}|сторінки=1649—1661|номер=7|мова=en|тип=journal|автор=Alimonti J.B., Ball T.B., Fowke K.R.|рік=2003|видавництво={{Нп3|Microbiology Society}}}}</ref>. Розмножившись, вірусні частинки вивільняються з уражених клітин і впроваджуються в нові&nbsp;— цикл розвитку повторюється. Інфіковані вірусом [[Т-хелпери]] поступово гинуть через руйнування вірусом, [[апоптоз]]у або знищення [[Цитотоксичні Т-лімфоцити|Т-кілерами]]. У процесі розвитку ВІЛ-інфекції кількість [[Т-хелпер 17|Т-хелперів]] ([[CD4|CD4<sup>+</sup>]]-клітин) знижується настільки, що організм вже не може протистояти збудників [[Опортуністична інфекція|опортуністичних інфекцій]], які безпечні або мало небезпечні для здорових людей з нормально функціонуючою [[Імунна система|імунною системою]]. На термінальній стадії (СНІД) ослаблений організм вражають [[Бактеріальні інфекції|бактеріальні]], [[Мікоз|грибкові]], [[Вірусні захворювання|вірусні]] і [[Протозойні хвороби|протозойні інфекції]], а також [[Пухлина|пухлини]]<ref name="Holmes">{{Стаття|title=Review of human immunodeficiency virus type 1-related opportunistic infections in sub-Saharan Africa|видання=Clin. Infect. Dis.|сторінки=656&dash;662|номер=5|мова=en|тип=journal|автор=Holmes C.B., Losina E., Walensky R.P., Yazdanpanah Y., Freedberg K.A.|рік=2003}}</ref><ref name="Guss">{{Стаття|title=The acquired immune deficiency syndrome: an overview for the emergency physician, Part 1|видання=J. Emerg. Med.|сторінки=375—384|номер=3|мова=en|тип=journal|автор=Guss D.A.|рік=1994}}</ref><ref name="Guss2">{{Стаття|title=The acquired immune deficiency syndrome: an overview for the emergency physician, Part 2|видання=J. Emerg. Med.|сторінки=491—497|номер=4|мова=en|тип=journal|автор=Guss D.A.|рік=1994}}</ref>. У відсутність антиретровірусної терапії смерть пацієнта настає не в результаті розмноження вірусу в [[CD4|CD4<sup>+</sup>]]-клітинах, а з причини розвитку [[Опортуністична інфекція|опортуністичних захворювань]] (вторинних по відношенню до ВІЛ-інфекції).
 
=== Епідеміологія ===
Рядок 108:
За даними на 2011 рік, у світі за весь час на ВІЛ-інфекцію захворіли 60 мільйонів осіб, з них: 25 мільйонів померли, а 35 мільйонів живуть з ВІЛ-інфекцією<ref>{{Cite web|url=http://ria.ru/press_video/20111130/502694336.html|title=Борьба со СПИД в России: как остановить болезнь?|last=|date=2011-11-30|publisher=РИА Новости|accessdate=2013-06-16|language=ru|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HPmSydu1?url=http://ria.ru/press_video/20111130/502694336.html|archivedate=2013-06-16}}</ref>. Понад дві третини з них мешкають в [[Субсахарська Африка|Субсахарській Африці]]<ref name="autogenerated4">{{Cite web|url=http://www.unaids.org/en/media/unaids/contentassets/documents/unaidspublication/2011/JC2216_WorldAIDSday_report_2011_en.pdf|title=UNAIDS World AIDS Day Report 2011|last=|date=2011|publisher=UNAIDS World AIDS|accessdate=2013-06-16|language=en|archiveurl=https://www.webcitation.org/6HPmXpInY?url=http://www.unaids.org/en/media/unaids/contentassets/documents/unaidspublication/2011/JC2216_WorldAIDSday_report_2011_en.pdf|archivedate=2013-06-16}}</ref>. Епідемія почалася тут наприкінці 1970-х&nbsp;— на початку 1980-х років. Потім епідемія перекинулася в США, [[Західна Європа|Західну Європу]] та країни Південної Африки. За винятком країн Африки, найшвидше вірус поширюється в [[Центральна Азія|Центральній Азії]] та [[Східна Європа|Східній Європі]] (зокрема в Росії). Епідемічна ситуація в цих регіонах стримувалася до кінця 1990-х, потім з 1999 по 2002 роки кількість інфікованих майже потроїлася&nbsp;— здебільшого коштом ін'єкційних наркоманів. Значно нижче середня ВІЛ-інфекція поширена в [[Східна Азія|Східній Азії]], Північній Африці і на [[Близький Схід|Близькому Сході]]. У масштабі планети епідемічна ситуація стабілізувалася, кількість нових випадків ВІЛ-інфекції знизилася з 3,5 мільйона 1997 року до 2,7 мільйона 2007 року.
 
Станом на 2016 рік перше місце у світі за відносною кількістю хворих займав [[Есватіні]], де було інфіковано 27,2% дорослого населення (віком від 15 до 49 років).<ref name="unaids16">{{cite web|title=Swaziland 2016 Country factsheet|url=http://www.unaids.org/en/regionscountries/countries/swaziland|website=[[UNAIDS]]|access-date=14 січня 2018|archive-date=5 листопада 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20171105004836/http://www.unaids.org/en/regionscountries/countries/swaziland/}}</ref><ref>{{cite web|title=Prevalence of HIV, total (% of population ages 15-49)|url=http://data.worldbank.org/indicator/SH.DYN.AIDS.ZS/countries/1W?display=default|publisher=The World Bank|access-date=6 травня 2014|archive-date=29 липня 2014|archive-url=https://web.archive.org/web/20140729151044/http://data.worldbank.org/indicator/SH.DYN.AIDS.ZS/countries/1W?display=default}}</ref>
 
=== Діагностика ===
Аналіз крові дозволяє виявити [[антитіла]] до [[Білки|білків]] вірусу ([[Імуноферментний аналіз (ELISA)|ІФА]]), реакцію антитіл на білки вірусу ([[вестерн-блот]]), [[РНК]] вірусу ([[ВІД-ПЛР|ЗТ-ПЛР]])<ref>{{Cite web|url=http://hivtest.cdc.gov/faq.aspx#tests|title=National HIV and STD Testing Resources|publisher=Centers for Disease Control and Prevention|language=en|accessdate=2014-07-21}}{{Недоступне посилання}}</ref>. Визначення [[Вірусне навантаження|вірусного навантаження]] (підрахунок кількості копій [[РНК]] вірусу в мілілітрі [[Плазма крові|плазми крові]]) дозволяє судити про стадію захворювання та ефективність лікування<ref>{{Cite web|url=http://www.aids.gov/hiv-aids-basics/just-diagnosed-with-hiv-aids/understand-your-test-results/viral-load/|title=Just Diagnosed with HIV AIDS: Understand Your Test Results: Viral Load|last=aids.gov|publisher=U.S. Department of Health & Human Services|language=en|accessdate=2014-07-21|archive-date=13 травня 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170513023733/https://www.aids.gov/hiv-aids-basics/just-diagnosed-with-hiv-aids/understand-your-test-results/viral-load/}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://www.webmd.com/hiv-aids/human-immunodeficiency-virus-hiv-test|title=Human Immunodeficiency Virus (HIV) Test|last=WebMD Medical Reference from Healthwise|publisher=Healthwise|language=en|accessdate=2014-07-21|archive-date=11 листопада 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20171111214744/https://www.webmd.com/hiv-aids/human-immunodeficiency-virus-hiv-test}}</ref>.
 
Обов'язкова перевірка [[Донорська здача крові|донорської крові]] в [[Розвинені країни|розвинених країнах]] значною мірою скоротила можливість передачі вірусу через неї. Тестування на ВІЛ вагітних жінок дозволяє своєчасно розпочати вживання ліків і народити здорову дитину.
 
Існує думка, що примусове тестування населення безперспективне з погляду стримування [[Епідемія|епідемії]]<ref>{{Cite web|url=http://xn--b1am9b.xn--p1ai/test_na_vich.html|title=ВИЧ.рф тест на ВИЧ|language=ru|accessdate=2014-09-12|archive-date=12 серпня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200812235052/https://xn--b1am9b.xn--p1ai/test_na_vich.html}}</ref> і порушує [[права людини]]<ref>{{Cite web|url=http://www.who.int/mediacentre/factsheets/fs360/ru/|title=ВИЧ/СПИД: Тестирование и консультирование|language=ru|accessdate=2014-09-12|archive-date=19 квітня 2018|archive-url=https://web.archive.org/web/20180419181333/http://www.who.int/mediacentre/factsheets/fs360/ru/}}</ref>. У [[Росія|Росії]] проведення тесту без згоди людини є незаконним<ref>{{Cite web|url=http://www.rg.ru/1993/08/19/osnovy-zdorovya-dok.html|title=Федеральный закон от 22 июля 1993 г. № 5487-1 "Основы законодательства Российской Федерации об охране здоровья граждан" 0|publisher=Российская газета|accessdate=2014-07-21|archive-date=25 жовтня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201025082419/https://rg.ru/1993/08/19/osnovy-zdorovya-dok.html}}</ref>, однак існують ситуації, в яких надання результатів тестування на ВІЛ є обов'язковим, але не насильницьким (донорство, працевлаштування медичних працівників, для іноземних громадян, які отримують дозвіл на перебування у РФ, в місцях позбавлення волі за наявності клінічних показань)<ref>{{Cite web|url=http://www.aids.ru/law/law_05.shtml|title=Тест на ВИЧ с точки зрения права|publisher=Николай Недзельский|accessdate=2014-07-21|archive-date=7 лютого 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160207130751/http://www.aids.ru/law/law_05.shtml}}</ref>.
 
=== Лікування ===
Рядок 122:
}}
 
З-поміж 35 мільйонів осіб, що живуть з ВІЛ-інфекцією, частина залишається в живих завдяки [[Високоактивна антиретровірусна терапія|антиретровірусній терапії]]. За відсутності антиретровірусної терапії ВІЛ-інфекції, смерть настає в середньому через 9-11 років після зараження<ref name="NIAID"/><ref name="autogenerated9">{{Cite web|last=[[Joint United Nations Programme on HIV/AIDS|UNAIDS]], [[World Health Organization|WHO]]|language=en|date=2007-12|title=2007 AIDS epidemic update|url=http://data.unaids.org/pub/EPISlides/2007/2007_epiupdate_en.pdf|page=10|accessdate=2008-03-12|format=PDF|archive-date=27 травня 2008|archive-url=https://web.archive.org/web/20080527201701/http://data.unaids.org/pub/EPISlides/2007/2007_epiupdate_en.pdf}}</ref>. Якщо проводити антиретровірусну терапію тривалість життя пацієнта зростає до 70-80 років<ref name="autogenerated14">{{Cite web|url=http://www.aidsmap.com/page/2816991/|title=aidsmap. Ожидаемая продолжительность жизни для некоторых групп ВИЧ-инфицированных лиц в США теперь значительно превосходит её средний показатель|accessdate=2015-01-26|archiveurl=https://web.archive.org/web/20150307094902/http://www.aidsmap.com/page/2816991/|archivedate=2015-03-07|deadlink=yes}}</ref><ref name="autogenerated15">[{{Cite web |url=http://arvt.ru/news/2014-01-29-life-expectancy.html |title=Антиретровирусная терапия online. Продолжительность жизни людей с ВИЧ, получающих АРВТ в развитых странах] |accessdate=4 квітня 2020 |archive-date=27 травня 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20200527003636/https://arvt.ru/news/2014-01-29-life-expectancy.html }}</ref><ref name="autogenerated16">[{{Cite web |url=https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC3867319/ |title=US National Library of Medicine National Institutes of Health. Closing the Gap: Increases in Life Expectancy among Treated HIV-Positive Individuals in the United States and Canada] |accessdate=4 квітня 2020 |archive-date=27 травня 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20200527003638/https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC3867319/ }}</ref>. Антиретровірусні препарати заважають ВІЛ розмножуватися в клітинах [[Імунна система|імунної системи людини]], блокуючи проходження [[віріон]]ів у [[Клітина|клітини]] й порушуючи на різних етапах процес збирання нових віріонів. Своєчасно розпочате лікування антиретровірусними препаратами в сотні разів знижує ризик розвитку СНІДу та подальшої смерті<ref>{{Cite pmid|18476292}}</ref><ref>{{Cite pmid|8813039}}</ref><ref>{{Cite pmid|16054937}}</ref>. Антиретровірусні препарати у частини пацієнтів спричинюють побічні ефекти, в деяких випадках навіть вимагають змінити схему лікування (набір ліків).
 
Терапію призначають у разі зниження імунітету та/або високого [[Вірусне навантаження|вірусного навантаження]]. Якщо кількість CD4<sup>+</sup>-лімфоцитів велика й вірусне навантаження низьке, терапію не призначають. Після призначення терапії ліки потрібно вживати щодня в один і той же час і довічно, що створює незручності для пацієнтів. Крім того, слід враховувати високу вартість місячного курсу ліків. 2014 року необхідні ліки отримувала менш як половина з 9,5&nbsp;млн осіб, що потребують противірусної терапії<ref>{{Cite web|url=http://www.avert.org/starting-monitoring-switching-hiv-treatment.htm|title=Starting, Monitoring & Switching HIV Treatment|publisher=AVERT|language=en|accessdate=2014-07-21|archive-date=7 жовтня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20151007043502/http://www.avert.org/starting-monitoring-switching-hiv-treatment.htm}}</ref>.
 
Також ''усі вагітні жінки'' з ВІЛ-інфекцією повинні починати негайну [[Високоактивна антиретровірусна терапія|ВААРТ]], щоб запобігти передаванню ВІЛ плоду<ref name="guidelines_ART">{{Cite web|url=http://aidsinfo.nih.gov/contentfiles/lvguidelines/adultandadolescentgl.pdf|title=Guidelines for the Use of Antiretroviral Agents in HIV-1-Infected Adults and Adolescents|last=AIDSinfo|publisher=NIH|language=en|accessdate=2014-08-13|archive-date=1 листопада 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20161101202407/https://aidsinfo.nih.gov/contentfiles/lvguidelines/adultandadolescentgl.pdf}}</ref>.
 
Згідно з рекомендаціями [[Всесвітня організація охорони здоров'я|ВООЗ]], [[ВААРТ]] слід негайно починати всім ВІЛ-інфікованим ''дітям до півтора року''<ref>{{Cite web|url=http://www.who.int/hiv/pub/guidelines/arv2013/download/en/|title=Consolidated guidelines on the use of antiretroviral drugs for treating and preventing HIV infection|last=World Health Organization|language=en|accessdate=2014-08-13|archive-date=11 квітня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200411042717/http://www.who.int/hiv/pub/guidelines/arv2013/download/en/}}</ref>. Початок терапії у дітей, які набули ВІЛ від матері, впродовж 3 місяців після пологів знижує смертність на 75%<ref name="gapreport">{{Cite web|url=http://www.unaids.org/en/resources/campaigns/2014/2014gapreport/gapreport/|title=Gap report|last=UNAIDS|language=en|accessdate=2014-08-13|archive-date=6 травня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200506060749/https://www.unaids.org/en/resources/campaigns/2014/2014gapreport/gapreport}}</ref>. За відсутності лікування третина ВІЛ-інфікованих дітей помирає протягом першого року життя і 50%&nbsp;— протягом другого року. Якщо діагностика ВІЛ неможлива, лікування слід починати у віці 9 місяців, або раніше, у разі з'яви симптомів<ref name="hivtreatchilden">{{Cite web|url=http://www.avert.org/hiv-treatment-children.htm|title=HIV treatment children|last=AVERT|language=en|accessdate=2014-08-13|archive-date=23 вересня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150923182040/http://www.avert.org/hiv-treatment-children.htm}}</ref>.
 
Станом на лютий 2016 року було оголошено, що групі німецьких вчених вдалося повністю видалити тип ВІЛ-1 з живих клітин. Випробування проводили на клітинах людини, вживлених піддослідним мишам. Випробування на людях повинні проводити найближчим часом<ref>{{Стаття|видання=[[Nature Biotechnology]]|мова=en|тип=journal|автор=Janet Karpinski, Ilona Hauber, Jan Chemnitz et al.|рік=2016|видавництво=[[Nature Publishing Group]]}}</ref><ref>[http://hi-news.ru/research-development/nemeckim-uchyonym-udalos-pobedit-virus-immunodeficita-cheloveka.html Немецким учёным удалось победить вирус иммунодефицита человека] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201001010254/https://hi-news.ru/research-development/nemeckim-uchyonym-udalos-pobedit-virus-immunodeficita-cheloveka.html |date=1 жовтня 2020 }} Новости высоких технологий{{проверено|01|03|2016}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://www.nature.com/nbt/journal/vaop/ncurrent/full/nbt.3467.html|title=Directed evolution of a recombinase that excises the provirus of most HIV-1 primary isolates with high specificity|last=Janet Karpinski, Ilona Hauber, Jan Chemnitz ''et al.''|date=2016-02-22|website=|publisher=Nature Biotechnology|accessdate=2016-03-01|language=en|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160224021813/http://www.nature.com/nbt/journal/vaop/ncurrent/full/nbt.3467.html|archivedate=2016-02-24}}</ref>.
 
2018 року [[FDA|Адміністрація з контролю над продуктами і ліками]] (FDA) схвалила ібалізумаб (ibalizumab-uiyk) для застосування в терапії пацієнтів із мультирезистентним ВІЛ-1. Препарат являє собою [[Моноклональні антитіла|моноклональне антитіло]], що зв'язується з [[CD4]] рецепторами [[T-лімфоцити|T-клітин]] та пригнічує процес проходження вірусу в клітину людини. Ібалізумаб можна застосовувати в терапії з іншими антиретровірусними препаратами. За результатами клінічних досліджень за участю 40 пацієнтів, які раніше лікувались більш ніж 10 різними антиретровірусними агентами, вірусне навантаження знизилось у більшості випробовуваних через один тиждень після введення першої дози препарату. Через 24 тижні терапії вірусологічної супресії досягнуто в 43&nbsp;% учасників клінічних випробувань<ref>[{{Cite web |url=http://www.remedium.ru/news/detail.php?ID=73691 |title=В США одобрен препарат для лечения ВИЧ с новым механизмом действия] |accessdate=4 квітня 2020 |archive-date=28 листопада 2020 |archive-url=https://web.archive.org/web/20201128044140/https://www.remedium.ru/news/detail.php?ID=73691 }}</ref>.
 
ВІЛ [[2019]] року вносили в список десяти основних проблем охорони здоров'я, які потребують особливої уваги [[Всесвітня організація охорони здоров'я|ВООЗ]]<ref>{{Cite web|language=ru|title=Десять проблем здравоохранения, над которыми ВОЗ будет работать в 2019 году|url=http://web.archive.org/web/20190419101223/https://www.who.int/ru/emergencies/ten-threats-to-global-health-in-2019|website=ВОЗ|date=2019|accessdate=2019-03-29|archive-date=19 квітня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20190419101223/https://www.who.int/ru/emergencies/ten-threats-to-global-health-in-2019}}</ref>.
 
Більшість наявних речовин блокують зворотну транскриптазу вірусу.
 
Попередні експериментальні лікування ВІЛ шляхом пересадки [[Кістковий мозок|кісткового мозку]], який мав властивість рідкісної природної стійкості до вірусу (мутація в [[CCR5]], що протидіє входженню вірусу в [[T-лімфоцити|Т-лімфоцити]]) показали, що можна досягти стійкої [[Ремісія|ремісії]]. Станом на 2019 рік відомі два пацієнти, так званий «[[Берлінський пацієнт]]» [[Тімоті Рей Браун]] та «Лондонський пацієнт», у яких було отримано стійку ремісію до ВІЛ.<ref>{{cite web|url=https://hromadske.ua/posts/persha-u-sviti-lyudina-yaka-poborola-vil-pomerla-vid-lejkemiyi-recidiv-stavsya-cherez-12-rokiv|website=hromadske.ua|date=30.09.2020|title=Перша у світі людина, яка поборола ВІЛ, померла від лейкемії. Рецидив стався через 12 років|author=Євгенія Луценко|accessdate=30 вересня 2020|archive-date=25 жовтня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201025222638/https://hromadske.ua/posts/persha-u-sviti-lyudina-yaka-poborola-vil-pomerla-vid-lejkemiyi-recidiv-stavsya-cherez-12-rokiv}}</ref><ref>{{cite web|url=https://www.npr.org/sections/health-shots/2019/03/05/700361887/bone-marrow-transplant-renders-second-patient-free-of-hiv|website=npr.org|title=Bone Marrow Transplant Renders Second Patient Free Of HIV|date=5.03.2019|author=Richard Harris|language=en|accessdate=30 вересня 2020|archive-date=1 жовтня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20201001083050/https://www.npr.org/sections/health-shots/2019/03/05/700361887/bone-marrow-transplant-renders-second-patient-free-of-hiv}}</ref>
 
У 2022 році пацієнтка з США одужала після пересадки стовбурових клітин та стала першою у світі жінкою, яка вилікувалась від ВІЛ. Випадок одужання жінки є частиною дослідження під керівництвом лікаря Івонни Брайсон з Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі (UCLA) та лікаря Дебори Персо з Університету Джона Хопкінса у Балтіморі.<ref>{{Cite news|title=First woman reported cured of HIV after stem cell transplant|url=https://www.reuters.com/business/healthcare-pharmaceuticals/first-woman-reported-cured-hiv-after-bone-marrow-transplant-2022-02-15/|work=Reuters|date=2022-02-16|accessdate=2022-02-16|language=en|first=Julie|last=Steenhuysen|archive-date=16 лютого 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220216130107/https://www.reuters.com/business/healthcare-pharmaceuticals/first-woman-reported-cured-hiv-after-bone-marrow-transplant-2022-02-15/}}</ref><ref>{{Cite web|title=Перша жінка в історії. Пацієнтка із США вилікувалась від ВІЛ|url=https://www.rbc.ua/ukr/news/pervaya-zhenshchina-istorii-patsientka-ssha-1645006517.html|website=РБК-Украина|accessdate=2022-02-16|language=ru|archive-date=16 лютого 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220216143423/https://www.rbc.ua/ukr/news/pervaya-zhenshchina-istorii-patsientka-ssha-1645006517.html}}</ref><ref>{{Cite web|title=Woman cured of HIV after stem cell transplant|url=https://www.aljazeera.com/news/2022/2/16/first-woman-reported-cured-of-hiv-after-stem-cell-transplant|website=www.aljazeera.com|accessdate=2022-02-16|language=en|archive-date=16 лютого 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220216124826/https://www.aljazeera.com/news/2022/2/16/first-woman-reported-cured-of-hiv-after-stem-cell-transplant}}</ref>
 
=== Профілактика ===
Рядок 150:
 
* можливість отримання презервативів для запобігання передачі вірусу статевим шляхом.
* необхідний кращий доступ до тестування та консультування на ВІЛ та посилення наступних зв'язків із службами лікування ВІЛ для тих, хто отримав ВІЛ-позитивний результат.<ref>{{Cite web|title=Adolescents: health risks and solutions|url=https://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/adolescents-health-risks-and-solutions|website=www.who.int|accessdate=2020-03-22|language=en|archive-date=11 квітня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200411122817/https://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/adolescents-health-risks-and-solutions}}</ref>
 
=== Стійкість до ліків ===
Рядок 156:
 
=== Вакцина ===
У грудні 2021 року група вчених у США заявила про успішне проходження випробувань експериментальної мРНК-вакцини від вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ) на мишах та макаках. Вакцини з мРНК містять «набір з інструкціями», який навчає клітини імунної системи виявляти і знищувати клітини вірусів.<ref>{{Cite web|title=У США мРНК-вакцина від ВІЛ пройшла успішне випробування на тваринах|url=https://babel.ua/news/74023-u-ssha-mrnk-vakcina-vid-vil-proyshla-uspishne-viprobuvannya-na-tvarinah|website=babel.ua|accessdate=2022-02-16|language=uk|archive-date=16 лютого 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220216130108/https://babel.ua/news/74023-u-ssha-mrnk-vakcina-vid-vil-proyshla-uspishne-viprobuvannya-na-tvarinah}}</ref><ref>{{Cite web|title=Experimental mRNA vaccine for HIV shows promise in animals|url=https://www.france24.com/en/live-news/20211209-experimental-mrna-vaccine-for-hiv-shows-promise-in-animals|website=France 24|date=2021-12-09|accessdate=2022-02-16|language=en|archive-date=10 лютого 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220210111949/https://www.france24.com/en/live-news/20211209-experimental-mrna-vaccine-for-hiv-shows-promise-in-animals}}</ref><ref>{{Cite web|title=Experimental mRNA HIV vaccine shows promise in animals|url=https://www.nih.gov/news-events/nih-research-matters/experimental-mrna-hiv-vaccine-shows-promise-animals|website=National Institutes of Health (NIH)|date=2022-01-10|accessdate=2022-02-16|language=EN|archive-date=16 лютого 2022|archive-url=https://web.archive.org/web/20220216130109/https://www.nih.gov/news-events/nih-research-matters/experimental-mrna-hiv-vaccine-shows-promise-animals}}</ref>
 
== Класифікація ==
Рядок 170:
 
=== ВІЛ-1 ===
ВІЛ-1 описаний 1983 року і є найбільш поширеним і патогенним видом ВІЛ<ref name="bartlett">{{Книга|автор=Джон Бартлетт|частина=Типы и подтипы ВИЧ|назва=Клинические аспекты ВИЧ-инфекции| посилання=https://interlabservice.ru/upload/medialibrary/516/Клинические аспекты ВИЧ-инфекции (2009-2010).pdf|рік=2009}}</ref>. Глобальна епідемія [[ВІЛ-інфекція|ВІЛ-інфекції]] головним чином обумовлена поширенням ВІЛ-1. У переважній більшості випадків, якщо не зазначено інше, під ВІЛ мають на увазі ВІЛ-1<ref>{{Cite web|url=http://www.avert.org/hiv-types.htm|title=HIV Strains: Types, Groups and Subtypes|publisher=AVERT|language=en|accessdate=2014-07-21|archive-date=24 вересня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150924074245/http://www.avert.org/hiv-types.htm}}</ref>.
 
Вид ВІЛ-1 поділяють на головну групу М і кілька побічних груп. Вважають, що групи M, N, O, P утворилися внаслідок незалежних випадків передачі SIV від мавпи до людини, і подальшої мутації вірусу до ВІЛ<ref>{{Cite pmid|22229120}}</ref>.
Рядок 180:
** підтип D виявлений тільки в Східній і [[Центральна Африка|Центральній Африці]];
** підтип E не виявлений у нерекомбинантному вигляді, лише спільно з підтипом А як CRF01_AE в [[Південносхідна Азія|Південно-Східній Азії]];
** підтип F виявлений у Центральній Африці, Південній Америці та [[Східна Європа|Східній Європі]]<ref name="Avert">[http://www.avert.org/hivtypes.htm] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090215010551/http://www.avert.org/hivtypes.htm |date=15 лютого 2009 }} Introduction to HIV types, groups and subtypes. March 3, 2008. Retrieved May 25, 2008.</ref>;
** підтип G і рекомбінантна форма CRF02_AG виявлені в [[Африка|Африці]] і [[Центральна Європа|Центральній Європі]];
** підтип H виявлений тільки в Центральній Африці;
Рядок 186:
** підтип J поширений в [[Північна Африка|Північній]], [[Центральна Африка|Центральній]] і [[Західна Африка|Західній]] Африці і [[Список країн Карибського басейну|країнах Карибського басейну]]<ref name="pmid717053344">{{Стаття|видання=AIDS|номер=16|сторінки=W13—23|мова=en|тип=journal|автор=Hemelaar J., Gouws E., Ghys P.D., Osmanov S.|місяць=3|рік=2006}}</ref>;
** підтип K виявлений тільки в [[Демократична Республіка Конго|Конго]] і [[Камерун]]і.
* '''Група O''' ({{lang-en|outlier}}&nbsp;— несхожий) виявлена у Центральній Африці і Західній Африці. Найбільш поширена в [[Камерун]]і, де [[1997]] року понад 2&nbsp;% пацієнтів були заражені вірусом групи<ref name="pmid9084797">{{Стаття|видання=AIDS|номер=4|сторінки=493—498|мова=en|тип=journal|автор=Peeters M., Gueye A., Mboup S., Bibollet-Ruche F., Ekaza E., Mulanga C., Ouedrago R., Gandji R., Mpele P., Dibanga G., Koumare B., Saidou M., Esu-Williams E., Lombart J.P., Badombena W., Luo N., Vanden Haesevelde M., Delaporte E.|місяць=3|рік=1997}}</ref> (близько 100 000 осіб, за даними на [[2013]] рік)<ref>Mourez T, Simon F, Plantier JC. Non-M variants of human immunodeficiency virus type 1. Clin Microbiol Rev. 2013 Jul;26(3):448-61</ref>. Віруси цієї групи не визначалися ранніми версіями тест-систем на ВІЛ-1; сучасні тести визначають віруси і групи '''O''', і групи N<ref>{{Cite web|url=http://www.avert.org/hiv-types.htm|title=HIV Strains: Types, Groups and Subtypes|last=AVERT.org|language=en|accessdate=2014-07-24|archive-date=24 вересня 2015|archive-url=https://web.archive.org/web/20150924074245/http://www.avert.org/hiv-types.htm}}</ref>.
* '''Група N''' ({{lang-en|non-M}}, {{Lang-en2|non-O}}&nbsp;— ні M, ні O) позначає штами не М і не '''O''', описана 1998 року і виявлена тільки в [[Камерун]]і. Від 2006 року виявлено лише 10 заражень вірусами групи N<ref name="doi10.1089/aid.2006.22.83">{{Стаття|видання=AIDS Research and Human Retroviruses|номер=1|сторінки=83—92|мова=en|тип=journal|автор=Julie Yamaguchi, Ruthie Coffey, Ana Vallari, Charlotte Ngansop, Dora Mbanya, Nicaise Ndembi, Lazare Kaptué, Lutz G. Gürtler, Pierre Bodelle, Gerald Schochetman, Sushil G. Devare, Catherine A. Brennan|місяць=1|рік=2006}}</ref>.
* '''Група P'''&nbsp;— 2009 року визначено нуклеотидну послідовність [[РНК]] ВІЛ, значною мірою схожу з вірусом імунодефіциту мавп, описаним у [[Горила|горил]] (SIVgor), але не із SIV, характерним для шимпанзе (SIVcpz). Вірус виділено зі зразків, отриманих від жінки камерунського походження, що проживає у [[Франція|Франції]]<ref name="pmid19648927">{{Стаття|видання=Nature Medicine|номер=8|сторінки=871—872|мова=en|тип=journal|автор=Plantier J.C., Leoz M., Dickerson J.E., De Oliveira F., Cordonnier F., Lemée V., Damond F., Robertson D.L., Simon F.|місяць=8|рік=2009}}</ref><ref name="CBC news HIV P">{{Цитата:Новини|url=http://www.cbc.ca/health/story/2009/08/03/hiv-africa.html|date=2009-08-03|accessdate=2009-08-03|title=New HIV strain discovered|work=[[Associated Press]]|publisher=[[CBC News]]|archiveurl=https://web.archive.org/web/20090805173954/http://www.cbc.ca/health/story/2009/08/03/hiv-africa.html|archivedate=2009-08-05}}</ref><ref name="millennia">{{Цитата:Новини|last=[[Donald G. McNeil, Jr.]]|coauthors=|title=Precursor to H.I.V. Was in Monkeys for Millennia|url=https://www.nytimes.com/2010/09/17/health/17aids.html?_r=1&src=me&ref=general|quote=But P appears to have crossed over from a gorilla; it was discovered only last year, and in only one woman, who was from Cameroon, where lowland gorillas are hunted for meat.|work=[[New York Times]]|date=2010-09-16|accessdate=2010-09-17|archive-date=11 грудня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20191211020218/https://www.nytimes.com/2010/09/17/health/17aids.html?_r=1&src=me&ref=general}}</ref>.
 
=== ВІЛ-2 ===
ВІЛ-2 ідентифіковано 1986 року<ref>{{Cite pmid|2425430}}</ref>, генетично дуже близький до T-лімфотропного вірусу SIVsmm мангабеїв, і меншою мірою до вірусу ВІЛ-1. Геноми ВІЛ-1 і ВІЛ-2 мають [[Гомологія (біологія)|гомологію]] консервативних генів gag і pol близько 60&nbsp;%, і до 45&nbsp;% генів білків оболонки<ref>{{Cite pmid|3031510}}</ref>. Станом на [[2010]] рік описано 8 груп ВІЛ-2, лише групи A і B є епідемічними. Віруси групи А поширені в Західній Африці, [[Ангола|Анголі]], [[Мозамбік]]у, [[Бразилія|Бразилії]], [[Індія|Індії]] і мало поширені в США і Європі<ref>{{Cite pmid|21796096}} За 12 лет с 1988 по 2010 в США зарегистрированы лишь 242 случая ВИЧ-инфекции</ref><ref>{{Cite web|url=http://aidsinfo.nih.gov/guidelines/html/1/adult-and-adolescent-arv-guidelines/24/hiv-2-infection|title=Guidelines for the Use of Antiretroviral Agents in HIV-1-Infected Adults and Adolescents|publisher=U.S. Department of Health and Human Services|language=en|accessdate=2014-07-21|quote=Инфекция ВИЧ-2 эндемична в Западной Африке и имеет лишь ограниченное распространение за пределами этой зоны.|archive-date=1 грудня 2019|archive-url=https://web.archive.org/web/20191201185005/https://aidsinfo.nih.gov/guidelines/html/1/adult-and-adolescent-arv-guidelines/24/hiv-2-infection}}</ref>. Віруси групи В поширені в Західній Африці<ref name=Marx2001 /><ref name="Santiago2005">{{Стаття|видання=Journal of Virology|номер=19|сторінки=12515—12527|мова=en|тип=journal|автор=Santiago, M. L.; Range, F.; Keele, B. F.; Li, Y.; Bailes, E.; Bibollet-Ruche, F.; Fruteau, C.; Noe, R.; Peeters, M.|рік=2005}}</ref>.
 
== Будова віріона ==
Рядок 198:
[[Віріон]]и ВІЛ сферичну форму діаметром приблизно 120 [[Нанометр|нм]]<ref name="McGovern">{{Стаття|видання=[[Journal of Medical Chemistry]]|номер=8|сторінки=1712—1722|мова=en|тип=journal|автор=McGovern S.L., Caselli E., Grigorieff N., Shoichet B.K.|рік=2002}}</ref>. Це приблизно в 60 разів менше за діаметр [[Еритроцити|еритроцита]]<ref name="Microbiology3">Compared with overview in: {{Книга|автор=Fisher, Bruce; Harvey, Richard P.; Champe, Pamela C.|назва=Lippincott's Illustrated Reviews: Microbiology (Lippincott's Illustrated Reviews Series)|видавництво=Lippincott Williams & Wilkins|місце=Hagerstown, MD|рік=2007|pages=|isbn=0-7817-8215-5|chapterurl=}} Page 3</ref>. До складу зрілих віріонів входить кілька тисяч білкових молекул різних типів.
 
[[Капсид]] зрілого віріона, що складається з приблизно 2000 молекул білка р24, має форму [[Зрізаний конус|зрізаного конуса]]<ref name="compendia">{{Книга|автор=Los Alamos National Laboratory|назва=HIV Sequence Compendium 2008| посилання= http://www.hiv.lanl.gov/content/sequence/HIV/COMPENDIUM/2008/frontmatter.pdf|рік=2008|archivedate=24 листопада 2017|archiveurl=https://web.archive.org/web/20171124115738/https://www.hiv.lanl.gov/content/sequence/HIV/COMPENDIUM/2008/frontmatter.pdf}}</ref>.
 
Всередині [[капсид]]у розташований білково-нуклеїновий комплекс: дві нитки вірусної [[РНК]], міцно пов'язані з [[Білок P7|білком нуклеокапсиду '''p7''']], [[ферменти]] ([[зворотна транскриптаза]], [[протеаза]], [[інтеграза]])<ref name="compendia"/>. З [[капсид]]ом також асоційовані [[Білок Nef|білки '''Nef''']] і '''[[Білок Vif|Vif]]''' (7-20 молекул [[Білок Vif|Vif]] на [[віріон]]). Всередині віріона (і, найімовірніше, за межами капсиду) виявлений [[Білок Vpr|білок '''Vpr''']]<ref name="Levy"/>{{Rp|8-11}}. Крім того, з [[капсид]]ом ВІЛ-1 (але не ВІЛ-2) пов'язані близько 200 копій клітинного ферменту [[Пептидилпролілізомераза|пептидилпролілізомерази]] A[en] (циклофілін А), необхідного для складання віріона<ref name="Structural_biology">{{Cite pmid|9878383}}</ref>.
Рядок 266:
 
=== До проникнення в клітину-мішень ===
Потрапивши на поверхню та всередину [[організм]]у, [[віріон]]и ВІЛ опиняються в різних за агресивністю біологічних рідинах. [[Слина]] та [[шлунковий сік]] містять [[ферменти]], що більшою мірою руйнують [[віріон]]и ВІЛ, ніж інші біологічні рідини (це не стосується немовлят перших місяців життя, у яких ще не виробляються відповідні [[Травні ферменти|ферменти травлення]], тому немовлята можуть заразитись через [[грудне молоко]]). Віріони ВІЛ проходять у [[Серцево-судинна система|кровоносну]] і [[Лімфатична система|лімфатичну систему]] організму і переміщуються по організму в потоці [[кров]]і і [[Лімфа|лімфи]]. Опинившись поруч з [[CD4]]-клітиною, віріони ВІЛ приєднуються до рецептора [[CD4]] на її [[Клітинна мембрана|плазматичній мембрані]]<ref name="ncbi.hiv">{{Cite web|url=http://www.math.umt.edu/bardsley/courses/495/Projects/HIV/PerelsonEtAl1996.pdf|title=HIV-1 dynamics in vivo: virion clearance rate, infected cell life-span, and viral generation time|publisher=Science. 1996 Mar 15;271(5255):1582-6.|language=en|accessdate=2014-08-23|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160305014116/http://www.math.umt.edu/bardsley/courses/495/Projects/HIV/PerelsonEtAl1996.pdf|archivedate=2016-03-05|deadlink=yes}} [https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/8599114 PMID 8599114] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200305161004/https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/8599114 |date=5 березня 2020 }}</ref>.
 
=== Проходження в клітину і зворотна транскрипція ===
Рядок 276:
[[Файл:HIV_Membrane_fusion_panel_rus_4.png|центр|міні|220x220пкс|4. Вірусний білок gp41 зазнає значних [[Конформаційна ізомерія|конформаційних]] змін (зазначено червоною стрілкою), що призводить до зближення і злиття мембран віріона і клітини]]
|}
Вірусний глікопротеїн gp120 міцно пов'язує рецептор [[CD4]]. Внаслідок такої взаємодії gp120 зазнає [[Конформаційна ізомерія|конформаційних]] зміни, які дозволяють йому зв'язувати молекулу [[корецептор]]а [[CXCR4]] або [[CCR5]] (експресованих на поверхні [[T-лімфоцити|Т-лімфоцитів]], [[Макрофаги|макрофагів]], дендритних клітин мікроглії)<ref name="autogenerated5">{{Cite pmid|15647694}}</ref><ref name="autogenerated11">{{Cite pmid|10922058}}</ref>. Залежно від здатності зв'язувати ці [[корецептор]]и, ВІЛ класифікують на R5-тропні (пов'язують тільки корецептор CCR5), X4-тропні (пов'язують тільки корецептор CXCR4) і R5X4-тропні (можуть взаємодіяти з обома корецепторами) варіанти. При зараженні здебільшого передаються R5-тропні і R5X4-тропні варіанти<ref>Wilen CB, Tilton JC, Doms RW. HIV: cell binding and entry. Cold Spring Harb Perspect Med. 2012 Aug 1;2(8)</ref>. Препарати, що блокують [[корецептор]]и, можуть протидіяти ВІЛ<ref name="autogenerated8">{{Cite web|url=http://www.niaid.nih.gov/topics/HIVAIDS/Understanding/howHIVCausesAIDS/Pages/howhiv.aspx|title=Информация о ВИЧ на сайте NIAID|language=en|accessdate=2014-08-07|archive-date=10 вересня 2016|archive-url=https://web.archive.org/web/20160910072852/http://www.niaid.nih.gov/topics/HIVAIDS/Understanding/howHIVCausesAIDS/Pages/howhiv.aspx}}</ref>.
 
Після описаних подій вірусний [[білок gp41]] проходить у [[Клітинна мембрана|мембрану клітини]] і зазнає значних [[Конформаційна ізомерія|конформаційних]] змін, внаслідок яких [[Клітинна мембрана|мембрана клітини]] і мембрана [[віріон]]а ВІЛ зближуються одна з одною й потім зливаються. Вірусний [[білок gp41]] дуже важливий для злиття мембран, тому його розглядають як мішень для розробки [[Противірусні препарати|противірусних препаратів]].
Рядок 308:
Для активації [[CD8+|CD8<sup>+</sup>]]-лімфоцитів і утворення антиген-специфічних цитотоксичних [[T-лімфоцити|T-лімфоцитів]] потрібна [[Презентація антигену|презентація]] [[Пептидний антиген|пептидного антигену]] в комплексі з [[Людський лейкоцитарний антиген|людським лейкоцитарним антигеном]] класу I. [[Дендритні клітини]], потрібні для початку первинних антиген-специфічних реакцій, захоплюють [[антиген]]и, переробляють і переносять їх на свою поверхню, де ці [[антиген]]и в комплексі з додатковими стимулювальними молекулами активують [[T-лімфоцити|Т-лімфоцити]]. Заражені клітини часто не виділяють ''додаткових'' стимулювальних молекул і тому не здатні викликати активацію достатньої кількості [[B-лімфоцити|B-лімфоцитів &nbsp;і]] T-лімфоцитів, функція яких залежить від дендритних клітин.
 
На 2018 рік ВІЛ-інфекція досі залишається невиліковним захворюванням, оскільки геном вірусу інтегрується в [[Хромосома|хромосоми]] клітин і може реактивуватися навіть після курсу [[Високоактивна антиретровірусна терапія|антиретровірусної терапії]]. Нині йде пошук безпечних способів редагування [[Геном людини|геному людини]] та виключення з нього [[Провірусна ДНК|провірусної ДНК]]<ref>{{Cite web|url=http://arvt.ru/news/2014-06-22-CRISPR-Cas9-CCR5-delta32.html|title=Генетический ластик для ВИЧ|publisher=Фонд развития межсекторного социального партнёрства|language=ru|accessdate=2014-07-21|archive-date=25 вересня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200925200328/https://arvt.ru/news/2014-06-22-CRISPR-Cas9-CCR5-delta32.html}}</ref><ref>{{Cite pmid|24927590}}</ref>. [[2014]] року запропоновано метод видалення геному ВІЛ-1 інфікованих клітин за допомогою [[Cas9|системи CRISPR/Cas9]]. За допомогою цього методу дослідникам вдалося вирізати фрагмент [[Провірусна ДНК|провірусної ДНК]], розташований між 5'- і 3'-кінцевими LTR-областями з хромосом заражених клітин у культурі. Крім того, цей метод виявився також ефективним для профілактики зараження неінфікованих клітин. Описаний підхід може привести до розробки способу повного позбавлення від ВІЛ-інфекції<ref>{{Cite pmid|25049410}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://www.nkj.ru/news/24712/|title=Клетки человека избавили от ВИЧ|date=2014-07-25|last=Кирилл Стасевич|website=[[Наука и жизнь]]|publisher=nkj.ru|accessdate=2014-07-27|language=ru|archive-date=8 серпня 2020|archive-url=https://web.archive.org/web/20200808063637/https://www.nkj.ru/news/24712/}}</ref>.
 
== Природна стійкість до ВІЛ ==
Описано випадки стійкості людей до ВІЛ. Проникнення вірусу в клітину імунної системи пов'язане з його взаємодією з поверхневим [[Рецептор (білок)|рецептором]], білком [[CCR5]]. [[Делеція (біологія)|Делеція]] (втрата ділянки гена) [[CCR5|CCR5-дельта]]32 призводить до несприйнятливості її носія до ВІЛ. Передбачають, що ця мутація виникла приблизно дві з половиною тисячі років тому і з часом поширилася в Європі. Нині до ВІЛ фактично стійкий в середньому один відсоток жителів Європи, 10-15&nbsp;% європейців мають часткову опірність до ВІЛ<ref>{{Cite web|url=http://archive.wired.com/medtech/health/news/2005/01/66198?currentPage=all|title=Genetic HIV Resistance Deciphered|last=Randy Dotinga|publisher=WIRED.com // Condé Nast|language=en|accessdate=2014-07-21|archive-date=8 лютого 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170208054907/http://archive.wired.com/medtech/health/news/2005/01/66198?currentPage=all}}</ref>. 0,1–0,3&nbsp;% російського населення майже несприйнятливі до ВІЛ<ref>{{Публікація|статья|автор=Кузнецов|автор ім'я=Даниил|тип=журн.|видання=[[Популярная механика]]|назва=Прививка или смерть|рік=2018|номер=9|url=http://elementy.ru/nauchno-populyarnaya_biblioteka/434408/Privivka_ili_smert}}</ref>. Вчені [[Ліверпульський університет|Ліверпульського університету]] пояснюють поширення мутації гена ''[[CCR5]]'' тим, що вона посилює опірність до [[Бубонна чума|бубонної чуми]]. Епідемія «[[Чорна смерть|чорної смерті]]» 1347 року (а в Скандинавії ще й [[1711|1711 року]]) сприяла збільшенню частоти цього генотипу в Європі.
 
Мутація в гені [[CCR2]] також зменшує шанс проникнення ВІЛ у клітину і призводить до затримки розвитку [[ВІЛ/СНІД|СНІДу]]. Існує невеликий відсоток ВІЛ-позитивних людей (близько 10&nbsp;%), у яких СНІД не розвивається протягом тривалого часу. Їх називають [[Нонпрогрессор|нонпрогресорами]] (nonprogressors)<ref>{{Cite pmid|19317737}}</ref><ref>{{Cite pmid|12170257}}</ref>.
Рядок 378:
== Посилання ==
{{Портал|СНІД}}
* [https://gettest.com.ua Безкоштовно дізнатися свій ВІЛ статус.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200223222100/https://gettest.com.ua/ |date=23 лютого 2020 }}
* [https://gettest.com.ua/najbezgluzdishi-legendi-pro-vil-v-yaki-soromno-viriti/ Найбезглуздіші легенди про ВІЛ, в які соромно вірити] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20181108184546/https://gettest.com.ua/najbezgluzdishi-legendi-pro-vil-v-yaki-soromno-viriti/ |date=8 листопада 2018 }}
* [http://www.ifp.kiev.ua/doc/people/vil-pop/vil-pop1.htm Популярно про ВІЛ-інфекцію] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20121202130732/http://www.ifp.kiev.ua/doc/people/vil-pop/vil-pop1.htm |date=2 грудня 2012 }}
* [http://m-l.com.ua/?aid=725 Питання діагностики та терапії ВІЛ-інфекції/СНІД] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150203203328/http://m-l.com.ua/?aid=725 |date=3 лютого 2015 }}
* [http://uasol.com/index.php?aid=791 Історія та етіологія ВІЛ-інфекції] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150203203405/http://uasol.com/index.php?aid=791 |date=3 лютого 2015 }}
* [http://panatseyko.antiaids.org/ep04.html Доктор Панацейко та його поради] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20081101091730/http://panatseyko.antiaids.org/ep04.html |date=1 листопада 2008 }}, анімаційний проект фонду [[Франчук Олена Леонідівна|Олени Франчук]] «[[АнтиСНІД]]»
{{ЗПСШ}}
 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Вірус_імунодефіциту_людини