Вікіпедія

Азбуковники: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Наступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Dmitry Kazany (обговорення | внесок)
1104 редагування
Немає опису редагування
 
Немає опису редагування
Рядок 1:
'''АзбуковникиАЗБУКОВНИКИ''' (''алфавитники'') — пам’ятки [[Росія|російської]] [[лексикографія|лексикографії]] XVI-XVII ст., рукописні довідники, в яких давалося пояснення незрозумілих слів. За змістом були різноманітними: енциклопедичного характеру, навчальні, настановочно-виховні, мішані. Використовувалися як словники іноземних слів, тлумачні словники, навчальні посібники, книги для розважального читання.
 
Азбуковники відомі з 80-х рр. 13 ст. («Новгородський азбуковник»). Така назва виникла й вкорінилась у період розвитку книгодрукування. Найбільшого поширення в [[Росія|Росії]] і в [[Україна|Україні]] азбуковники набули у 16-17 ст.
 
==Східнослов’янські попередники Азбуковників==
1627 на Україні письменник і друкар [[Памва Беринда]] випустив перший друкований азбуковник «Лексиконъ славеноросскій и именъ тлъкованіе»
НайстарішийПраці списоклексикографічного словниковогохарактеру азбуковникавідомі з XIII ст. Найстаріший список складав частину «Новгородської кормчої книги» (1282), написаної для новгородського єпіскопаєпископа Климента і був названий так: «РечьР<small>Ђ</small>чь жидовскагоЖидовьскаго языка, преложена на русскуюРоускоую, неразумнонеразоумно на разумразоумъ, и ввъ евангелияхЄвангелияхъ, и апостолахвъ Апостолахъ, и ввъ псалтыриПсалтыри, и паремиив Пареми<small>Ђ</small> и ввъ прочихпрочихъ книгахкнигахъ». За суттю своєю це був перший відомий на [[Русь|Русі]]східнослов’янський [[словник]]: автор його дав тлумачення 174 єврейським словам, які зустрічались в релігійних книгах. ▼
 
Другий відомий словник мав назву «Тлъкованїе неудобь познаваемомъ въ писаныхъ» (1431) та тлумачив 61 іноземне слово перекладене на церковнослов’янську мову.
У 17 ст. з'явились азбуковники, які мали характер навчальних посібників. Вони містили в собі [[азбука|азбуку]], склади, граматику, відомості з різних наук. Іноді у шкільні азбуковники вміщувались правила поведінки учнів, а також поради вчителям. ▼
 
Шкільні азбуковники розширили обсяг знань у школах 17 ст., увівши до навчання елемент «світської освіти». Всі вони були анонімними, до наших часів їх зберіглося близько 200.▼
 
== Різновиди азбуковників==▼
===Словники===▼
▲Найстаріший список словникового азбуковника складав частину «Новгородської кормчої книги» (1282), написаної для новгородського єпіскопа Климента і був названий так: «Речь жидовскаго языка, преложена на русскую, неразумно на разум, и в евангелиях, и апостолах, и в псалтыри, и паремии и в прочих книгах». За суттю своєю це був перший відомий на [[Русь|Русі]] [[словник]]: автор його дав тлумачення 174 єврейським словам, які зустрічались в релігійних книгах.
 
▲== Різновиди азбуковників==
Другий словниковий азбуковник мав назву «Тлъкование неудобь познаваемом в писанных речем» (1431) та тлумачив 61 іноземне слово.
Аналіз списків Азбуковників дозволив виявити сім великих словникових пам’яток, три з яких були завершені у XVI ст. (в найстаршому з них - понад 2000 статей, в другому - понад 5000, в третьому - понад 6000). Перший був створений в 50-60-і рр. в [[Троїце-Сергієва лавра|Троїце-Сергієвій лаврі]]. Ймовірно, завдячує філологічній діяльності [[Максим Грек|Максима Грека]] (який помер в цьому монастирі [[1556]] р.) і орієнтується на його погляди з питань перекладу й правки церковних книг. Другий та третій Азбуковники були укладені, один за одним, в [[1596]] р. (слідом за виданим того ж року у Вільні Лексисом [[Зизаній Лаврентій|Лаврентія Зизанія]]). Четвертий, п’ятий та шестий Азбуковники тісно зв’язані з українською лексикографічною традицією, але кожен своїм чином. Четвертий та п’ятий Азбуковники порівняно невеликого обсягу (коротші за перший Азбуковник в його першій редакції), відрізняються високою культурою лексикографічної праці, останній з них - і увагою укладача до високої книжності і до віршування. У шостому Азбуковнику, більш об’ємному, вміщено значну кількість словникових статей, позичених з розмовної мови. За своїм словником і розробці статей він досить далекий від традиції трьох попередніх Азбуковників. Сьомий Азбуковник вважається складений книжниками [[Соловецький монастир|Соловецького монастиря]] в 60-і роки XVII ст. - монументальна праця, в основу якої був покладений третій Азбуковник.
 
Азбуковники були переважно анонімні. Судячи з текстів, перші з них виникли в середовищі переписувачів книжок, перекладачів і справщиків перекладів, майже виключно монахів. Записи в списках азбуковників свідчать, як змінювалося протягом XVII ст. коло їх копіїстів та читачі; все рішде це монастирські книжники, все частіше -городяни з середнього та нижнього стану. З кінця XVII ст. азбуковники з’являються в збірнях старообрядців, починають укладатися короткі словники вибіркового типу, що відповідали особистим запитам укладачів або замовників.
Цей різновид азбуковників схожий на сучасні словники. Поняття в них розташовані в [[алфавіт|алфавітному]] порядку, кожне іноземне слово супроводжується більш-менш розлогим роз'ясненням (від однієї-двох строк до сторінки), іноді дається переклад на декілька мов. Підбір термінів хаотичний та випадковий. Пізніше, в 17-18 ст. цей різновид азбуковників перетворився в словники практично сучасного типу.▼
 
▲===Словники===
▲Цей різновид азбуковниківАзбуковників схожий на сучасні словники. Поняття в них розташовані в [[алфавіт|алфавітному]] порядку, кожне іноземне слово супроводжується більш-менш розлогим роз'ясненням (від однієї-двох строк до сторінки), іноді дається переклад на декілька мов. Підбір термінів хаотичний та випадковий. Пізніше, в 17XVII-18XVIII ст. цей різновид азбуковниківАзбуковників перетворився в словники практично сучасного типу.
 
===Навчальні===
Навчальні азбуковникиАзбуковники складались, як правило, з двох частин: лексикографічної та пізнавальної.
 
В пізнавальній частині друкувались статті з [[філософія|філософії]], загальної та вітчизняної [[історія|історії]]. Особливо цікавими були короткі відомості з [[природничі науки|природничих наук]] - географії , метеорології, мінералогії та ботаніки. В описах тварин, що нібито живуть на території [[Азія|Азії]] та [[Африка|Африки]], [[Америка|Америки]] та [[Європа|Європи]], азбуковникиАзбуковники містили масу фантастичних відомостей, але, поряд із тим, друкували і реальні спостереження.
 
Навчальні азбуковникиАзбуковники користувались найбільшою популярністю і сприймались як розважальна література.
 
===Наставні===
Наставні азбуковникиАзбуковники були поширені на межі 17XVII-18XVIII ст. Їхня поява була наслідком зародження «науки виховання», формування [[етика|етичних]] норм. Наставні та дидактичні тексти азбуковниківАзбуковників існували переважно в віршованій формі. Це полегшувало вивчення відповідних норм поведінки.
 
▲У 17[[XVII]] ст. з'явились азбуковникиАзбуковники, які мали характер навчальних посібників. Вони містили в собі [[азбука|азбуку]], склади, [[граматика|граматику]], відомості з різних наук. Іноді у шкільні азбуковникиFзбуковники вміщувались правила поведінки учнів, а також поради вчителям.
 
▲Шкільні азбуковникиАзбуковники розширили обсяг знань у школах 17XVII ст., увівши до навчання елемент «світської освіти». Всі вони були анонімними, до наших часів їх зберіглося близько 200 списків.
 
 
 
==Українські словники, сучасні російським Азбуковникам==
У [[1596]] році у [[Вільнюс|Вільні]] вийшов друком перший церковнослов’янсько-український словник [[Зизаній Лаврентій|Лаврентія Зизанія]]. Реєстр «Лексиса» налічує 1061 слово церковнослов’янської мови. Це в абсолютній більшості загальні назви. На відміну від попередніх словників Л. Зизаній вводить в реєстр лише невелике число іншомовних слів, засвоєних церковнослов’янською мовою до кінця XVI ст.
 
[[1627]] в [[Київ|Києві]] письменник і друкар [[Беринда Памво|Памво Беринда]] видав друком «Лексиконъ славеноросскій и именъ тлъкованіе». «Лексикон» Беринди налічує близько 7000 словникових статей, у т. ч. близько 1400 онімів. Ряд слів і тлумачень у «Лексиконі» вказують на зв'язок його з новгородськими словничками 1281 і 1431 рр. Якщо Беринда не використав безпосередньо ці матеріали, то, очевидно, мав у своєму розпорядженні якесь інше джерело, так чи інакше пов'язане з ними.
 
Значним явищем в [[Україна|українській]] [[Лексикографія|лексикографії]] була анонімна рукописна праця серед. XVII ст. «Синоніма славеноросская» - перший український словник активного типу (тобто з українським реєстром), укладений на Наддніпрянщині. Це зворотна переробка «Лексикона...» Памва Беринди.
 
 
 
==Література==
* ''Л.С.Ковтун''. Азбуковники XVI-XVII вв. Старшая разновидность. Л., 1989.
* [http://ksana-k.narod.ru/Book/oldruss/azbukov.htm Литература Древней Руси. Азбуковники.]
* [http://litopys.org.ua/links/inlex.htm Староукраїнські граматики та лексикони]
** [http://litopys.org.ua/zyzlex/zyz101.htm «Р<small>Ђ</small>чь Жидовьскаго языка, преложена на Роускую...» (1282 р.)]
** [http://litopys.org.ua/zyzlex/zyz102.htm «Тлъкованїе неудобь познаваемомъ въ писаныхъ речемь..» (1431 p.)]
** [http://litopys.org.ua/zyzlex/zyz.htm ''Лаврентій Зиз''аній. Лексис. (Вільно, 1596)]
** [http://litopys.org.ua/berlex/be.htm ''Памво Беринда''. Лексикон словенороський (Київ, 1627)]
* [http://litopys.org.ua/ukrmova/um38.htm Лексикографія. Енциклопедія "Українська мова"]
 
 
[[Category:Мовознавство]] [[Category:Історія Росії]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Азбуковники