Миропомазання: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Albedo (обговорення | внесок) Категорія:Таїнства — нижньоо рівня, тому решту забрано. вона для обох відламів християнства |
Roman Z (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 8:
У західній Церкві, навпаки, склалася зовсім інша дисципліна вділення миропомазання. Римський обряд, який на початку другого тисячоріччя повністю замінив усі західні церковні обряди, зберіг за єпископом право не лише освячувати миро, але й звершувати увесь чин миропомазання (конфірмації). Уже на початку V ст. папа [[Інокентій І]] ([[402]]–[[417]]) у листі до єпископа Деценція із Губбіо суворо забороняє пресвітерам вділяти таїнство миропомазання, та вказуючи на практику апостолів ([[Дії]] 8, 14–18), дозволяє здійснювати цей чин тільки єпископам, які мають повноту священства. В свою чергу таке віднесення вділення миропомазання до священнодій єпископа посприяло згодом швидкому відділенню цього таїнства від інших таїнств тайновведення та створенню нової доктрини конфірмації у католицькій Церкві. Повертаючись після Другого Ватіканського собору до стародавньої доктрини та дещо реформуючи чин вділення конфірмації в католицькій Церкві, папа [[Павло VІ]] вніс у цей обряд формулу православного чину миропомазання. Таїнство конфірмації вділяється через помазання чола миром з покладенням руки та через слова: «Прийми печать дара Духа Святого».
==Освячення св. мира==
Уже у стародавній Церкві при формуванні традиції вділення миропомазання священиками конкретно встановлюється канонічна норма приготування св. мира тільки єпископами. Правило 6 Карфагенського собору, регулюючи цю дисципліну, нагадує, що пресвітерам здійснювати обряд освячення мира не дозволяється, бо він є виключно єпископською священнодією. Початково освячення мира не пов’язувалося з якимось особливим днем та не віддавалось це право якомусь окремому єпископу. Але з ХІІ ст. стає традицією, щоб св. миро освячувалося Вселенським Патріархом в знак визнання його авторитету та роздавалось іншим помісним Церквам. Тому й досі частина помісних Церков ще продовжують брати освячене миро з Константинополя, а в інших автокефальних Церквах миро варять їхні першоієрархи.
Мироваріння також почало пов’язуватися з окремим днем, яким став Великий Четвер. Цей день Страсної седмиці згодом став днем приготування св. мира та освячення його. Для приготування мира береться окрім єлею багато інших пахучих рослин та вариться у спеціально пристосованих до цього церквах. Після варіння миро освячується архієреєм за літургічним чином80.
''За матеріалами протоієрея Миколи Макара (доктора канонічного права)''
| |||