Друга Македонська війна: відмінності між версіями

|conflict=Друга Македонська війна

|partof=[[Македонські війни]]

|caption=Басейн Егейського моря напередодні Другої Македонської війни бл. 200 року до н. е.

|date=[[200 до н. е.]] - [[197 до н. е.]]

|territory=

|result=перемога римлян

|commander1=[[Тіт Квінкцій Фламіній|T. Квінкцій Фламіній]]

|commander2=[[Філіпп V Македонський]]

}}

 

 

Після перемоги в Другій Пунічній війні 218-201 над Карфагеном Рим активізував свою політику на Балканах і звинуватив Македонію в порушенні договору 205 (встановлення контактів з Карфагеном, напад на союзників Риму і ін.). Римська верхівка вважала, що самим уразливим місцем Східного Середземномор'я є Греція, але що підпорядкування її Риму може бути досягнуте лише в боротьбі з Філіппом. Тому римський сенат почав діяльну підготовку до війни з Македонією. Формальним приводом для початку військових дій послужило звернення Єгипту, Пергама і Родоса по допомогу до Риму, тим більше що агресивні амбіції Македонії були цілком реальними.

 

Римський сенат радо прийняв цей заклик, уважаючи, що прийшла відповідна хвиля, щоб відомстити Філіппу за те, що він розпочав війну проти Риму, коли той був у дуже скрутному становищі. Але римський народ, перевтомлений недавньою війною з Карфагеном, неохоче поставився до плану нової війни, і треба було тільки великого натиску з боку сенаторів, щоб проголосити війну Філіппові. Рим вимагав від Філіппа, щоб він повернув Пергаму і Родосу все, що він у них захопив.

 

В кінці 200 р. до н. е. римські війська висадилися в Іллірії. Перші два роки війна між Римом і Македонією йшла із змінним успіхом. Філіппу удалося зберегти в своїх руках Корінф і навіть узяти Аргос, найважливішу фортецю в Пелопоннесе. І та і інша сторони впродовж всього цього часу вели, крім того, вперту дипломатичну боротьбу. Широка демагогія римлян, в якій чималу роль грало гасло «свободи» грецьких міст, вже неодноразово використовуваний еллінізмом династами в боротьбі за панування над Грецією, співчуття імущих шарів грецьких полісів римлянам, в яких вони бачили силу, здатну забезпечити в Греції більший «порядок», чим це до цих пір удавалося Македонії, - все це сприяло тому, що римлянам удалося привабити на свою сторону спочатку Етолійський (у 199 р.), а потім і Ахайський (у 198 р.) союзи.

 

Матеріальні запаси Македонії були виснажені, усередині країни росла опозиція проти царя, війна з Римом була непопулярна. Спроби Філіппа V укласти мир з Римом були безуспішні.

 

У 197 р. молодий римський полководець Тит Квінкцій Фламіній разом із грецькими союзниками поернув на північ, до Фессалії, де стояв Філіпп зі своїми військами. До вирішного бою прийшло [[Битва при Кіноскефалах 197 р. до н. е.|під Кіноскефалами]] у 197 р. Спочатку Філіпп мав перевагу: його фаланги розбили ліве крило римлян. Але пізніше римляни здобули перемогу на правому крилі й оточили македонську армію. Філіпп зазнав дуже важких втрат і мусив миритися.

 

Римляни могли цілком позбавити Філіппа престолу, але не мали сили на те, щоб взяти під свою управу такі великі простори. Вони воліли залишити Македонію незалежною державою, але позбавили її провідного становища, яке вона мала дотепер. З інших земель поробили вільні, але слабосильні держави.

 

Вже в ході мирних переговорів виявилися гострі суперечності між римлянами і їх союзниками. Рим схильний був диктувати свої умови не лише переможеному Філіппу, але і своїм союзникам, без підтримки яких він навряд чи зміг би розбити македонян. Доля всіх міст, що відняли у Філіппа, вирішувалася римським сенатом і безпосередньо сенатською комісією, направленою до Греції під головуванням Тіта Фламініна. Вимоги союзників враховувалися лише в тій мірі, в якій це було вигідно римлянам.

Природно, що така «визвольна» діяльність Риму викликала незадоволеність широких верств грецького населення. Проти Риму відкрито виступали етолійці, обділені римлянами при розділі володінь Філіппа. Вельми невпевнено відчували себе проримські угрупування в Беотії. Незадоволеність це особливо яскраво виявилася, коли в ході [[Сирійська війна|Сирійської війни]] на Балканському півострові висадився зі своїм військом цар Антіох III. Тоді багато щойно «звільнених» греків перейшло на бік супротивника своїх «визволителів»

 

{{wikify}}

 

[[Категорія:Війни стародавнього Риму]]

[[bg:Втора македонска война]]

[[bs:Drugi rimsko-makedonski rat]]

[[cs:Druhá makedonská válka]]

[[de:Zweiter Makedonisch-Römischer Krieg]]