Іво Бобул: відмінності між версіями

'''І́во Бо́бул''', справжнє ім'я — '''Іван Васильович Бо́бул''' ({{н.}} [[17 червня]] [[1953]], [[Порубне]], нині [[Тереблече]] [[Глибоцький район|Глибоцького району]] [[Чернівецька область|Чернівецької області]]) — український [[співак]] (баритон), [[композитор]], педагог, [[народний артист України]].

 

 

== Життєпис ==

 

У [[1968]] році закінчив восьмирічну школу та вступив до ПТУ №&nbsp;76 в місті [[Слов'янськ]]у [[Донецька область|Донецької області]]. У [[1969]] взяв участь у конкурсі художньої самодіяльності між училищами, де завоював звання лауреата. У [[1972]] р. Бобула призвано до лав Радянської армії. Під час служби їздив із концертами по військових частинах. Став лауреатом Конкурсу військової пісні. У журналі [[Військо України (журнал)|«Військо України»]] опубліковане інтерв'ю [[Мельников Володимир Миколайович|заслуженого діяча мистецтв України Володимира Мельникова]] з Іво Бобулом про роки військової служби видатного співака<ref>C. 45 журналу «Військо України» №&nbsp;08(98) 2008. Початок інтерв'ю про Іво Бобула позаштатного кореспондента В. Мельникова</ref><ref>С. 46-47 журналу «Військо України» №&nbsp;08(98) 2008. Завершення інтерв'ю про Іво Бобула позаштатного кореспондента В. Мельникова</ref>.

До всеукраїнського слухача він повернувся лише в 1990 році з найвідомішою зі своїх пісень «На Україну повернусь» [[Остап Гавриш|Остапа Гавриша]]. На Бобула звернув увагу московський композитор [[Морозов Олександр Сергійович|Олександр Морозов]] і запросив у свій музичний центр, що тоді містився в Черкасах. Пісні «Старе джерело», «Рідна хата», «Голуба вода», «Місячне колесо» вивели Іво Бобула в число найпопулярніших виконавців традиційної української естради. У Черкасах таки й знято перший відеоальбом Іво Бобула «Душі криниця». У 1991 році Іво повернувся до Чернівців і почав співати в парі з [[Лілія Сандулесу|Лілією Сандулесу]]: «Берег любові», «А липи цвітуть», «Промінь мого серця». У 1992 році Бобул перебрався під дах київського театру «Етюд». Щоправда, співали вони тоді частіше в Америці, ніж удома, в Україні. 1995 року Іво Бобулу присвоєно звання [[Заслужений артист України|заслуженого артиста України]], а на початку 1998 року він став [[Народний артист України|народним артистом]]. До 50-ліття співака лейбл «Artur Records» видав одразу три компакт-диски з вибраним доробком: «Емігрантка», «Тополина любов», «Небеса твоїх очей».

 

 

Весною 2016 року приєднався до патріотичного флешмобу #яЛюблюСвоюКраїну, опублікувавши відеозвернення, в якому розповів за що любить Україну.<ref>{{YouTube |id=FcsIRYdva9A |title=Іво Бобул&nbsp;— Я люблю свою країну}} (2016-04-25). Перевірено 2016-10-16.</ref>

 

 

Варто відзначити композиторів та поетів, з якими, протягом усього творчого шляху співпрацює співак: [[Гавриш Остап Іванович|Остап Гавриш]], [[Домшинський Володимир Васильович|Володимир Домшинський]], [[Злотник Олександр Йосипович|Олександр Злотник]], [[Гаденко Мар'ян Ілліч|Мар'ян Гаденко]], Геннадій Татарченко, [[Крищенко Вадим Дмитрович|Вадим Крищенко]], [[Мага Петро Петрович|Петро Мага]], [[Вратарьов Олександр Львович|Олександр Вратарьов]], [[Високий Олександр|Олександр Високий]], [[Галябарда Степан Петрович|Степан Галябарда]] та ін.

Загалом на сьогодні у творчому доробку Іво Васильовича вже близько сотні власних пісень різними мовами.

 

 

== Концертна діяльність ==

У 2016 році проходив гастрольний тур містами України під назвою «Про любов…».

 

 

Також, Іво Васильович з вдячністю згадуючи співавторів свої пісень, часто стає гостем на їхніх ювілейних та творчих концертах. Співак часто гастролює за кордоном: [[Канада]], [[Португалія]], [[Польща]], [[Румунія]], [[Сполучені Штати Америки|США]], [[Іспанія]], [[Італія]] та ін. Найчастіше Маестро їде з концертами до США ([[Нью-Йорк]], [[Чикаго]], [[Бостон]]), де популяризує українську культуру та українську пісні.

Відомий Іво Васильович і своїми поїздками в зону АТО. Так, разом з своєю командою він упродовж трьох тижнів виступав у 16 військових підрозділах, побував у дванадцятьох населених пунктах Донецької і Луганської областей, де у сільських клубах, на міських площах та польових військових таборах дав благодійні концерти на підтримку духу українських захисників. Саме зараз, як ніколи, на думку артиста, народ зрозумів, що є своя культура: пісні, книги, кіно, телебачення, конкурси, які можуть підняти дух і народу, і солдатам і допомогти зрозуміти, що ми є УКРАЇНЦІ!{{джерело}}

 

 

== Відзнаки ==

 

== Цікаві факти ==

 

== Примітки ==

== Джерела ==

* Мистецтво України: Біографічний довідник.&nbsp;— К., 1997.&nbsp;— С. 68–69.

* Бобул Іван // Мистецтво України: біографічний довідник / За ред. А.&nbsp;В.&nbsp;Кудрицького.&nbsp;— Київ, 1997.&nbsp;— С. 68–69.

* Бобул Іво (Іван) Васильович // Богайчук М.&nbsp;А.&nbsp;Література і мистецтво Буковини в іменах: словник-довідник / М.&nbsp;А.&nbsp;Богайчук.&nbsp;— Чернівці: Букрек, 2005.&nbsp;— С. 31.&nbsp;— ISBN 966-8500-64-4.

* Почесними чернівчанами стали Іво Бобул, Марія Матіос і Павло Бажерін // Буковина.&nbsp;— 2008.&nbsp;— 26 верес.&nbsp;— С. 1.

* [Іво Бобул] // Пам'ятаймо! (Знаменні та пам'ятні дати Буковини в 2008 році) бібліографічний покажчик.&nbsp;— Чернівці: Рута, 2008.&nbsp;— С. 146—148.&nbsp;— ISBN 966-568-942-3.

 

== Посилання ==

{{Вікіцитати}}

* {{YouTube user|bobulivo|Иво Бобул}}

 

{{ВП-портали|Біографії|Музика|Україна}}