[[Файл:Littleitaly worldcup.JPG|thumb|Італійці [[Нью-Йорк]]а святкують перемогу національної команди в чемпіонаті світу з футболу ([[2006]] рік)]]
'''Маленька Італія''' ({{lang-it|Piccola Italia}}, {{lang-en|Little Italy}}, Літтл Італі) — збірна назва міських кварталів різних країн, переважно північних ([[Швеція]], [[Німеччина]]) або ж розташованих в Новому Світі ([[Сполучені Штати Америки|США]], [[Канада]], [[Бразилія]]), в яких компактно селилися італійські емігранти XIX-XXXIX—XX століть. Такі «маленькі», і навіть «великі Італії» стали невід'ємною частиною міського пейзажу країн еміграції. У США це був свого роду аналог китайського [[Китайський квартал|чайнатауну]] або латиномериканського баррьо.
Свою відомість з часом італійські квартали отримали як за знамениті і досить вишукані італійські ресторани та модні бутики, так і за менш привабливі сторони — бруд, бідність, високу злочинність, малоосвіченість основної маси населення, засилля мафії. У «маленьких Італіях» також виник популярний у сучасної європейської молоді стиль Гідо (аналог радянського жигана, плейбоя, мачо, та ін.)
Найзнаменитішими « маленькими Італіями» стали італомовні квартали [[Нью-Йорк]]а — Маленька Італія на [[Манхеттен]]і і Італійський Гарлем у м. Нью-Йорк, США, в яких довгий час проживали італоамериканці. Міське оновлення кінця ХХ століття трохи згладило колишні гострі соціальні протиріччя «маленьких Італій», але не позбулося них повністю.
