'''Єпископ''' ([[грецька мова|грец]]. επίσκοπος — ''наглядач'') — найвищий керівник церковного життя кожної [[єпархія|єпархії]] у більшості хритиянськиххристиянських церквахцерков. Назва «єпископ» походить з [[апостол]]ьських часів і означає «наглядач»: апостоли ставили єпископів, як своїх заступників, і тому їхня церковна влада вважається не залежною ні від кого незалежною,і обмеженою тільки територією своєї єпархії, поза яку вона не може виходити, щоб не порушувати компетенцій інших єпископів. З часом деякі єпископи почали прибирати, в залежності від адміністративної ваги їхїхніх єпархій, [[титул]]и [[митрополит]]а, [[архієпископ]]а, [[патріарх]]а, але всі єпископи, незалежно від різної ваги їхїхніх адміністративних функцій, вважаютьсяуважаються рівними пов [[благодать|благодаті]]. Вони [[рукопокладання|рукопокладають]] [[священик]]ів і [[диякон]]ів, призначають [[настоятель|настоятелів]] та інших духовників і зміщають їх. Їм належить право нагороджувати за пильну службу і судити підлегле їм духовенство за протиканонічні та неморальні вчинки, єпископам належитьсяналежить виключне право освячувати [[миро]] й [[антимінс]]и. Як зовнішню ознаку, єпископи, крім [[хрест]]а, носять [[панагія|панагію]] на грудях, [[саккос]], [[омофор]] і [[митра|митру]]. Судити єпископа може тільки [[собор]] єпископів.
В [[Україна|Україні]] довгий час були тільки «правлячі» єпископи, чи [[архиєрей|архиєреї]], що самі правили єпархією, але в XVII ст. на допомогу [[Греко-Католицька Церква|греко-католицьким]] правлячим епископам прийшли «вікарні» єпископи, чи [[вікарій|вікарії]]. В Наддніпрянській Україні вікарії відомі з XVIII ст., а з кінцем XIX століття їх число сильно зростає: київська єпархія мала чотирьох вікаріїв, а херсонська трьох. З [[1917]] р. на [[Наддніпрянщина|Наддніпрянщині]] було 10 правлячих єпископів і 22 вікарних.
