Косовська війна: відмінності між версіями

[очікує на перевірку][очікує на перевірку]
Вилучено вміст Додано вміст
Uliana245 (обговорення | внесок)
Btsmartx (обговорення | внесок)
Рядок 13:
Президент країни Йосип Броз Тіто (під час Другої світової війни головнокомандувач комуністичних партизанів, потім генсек Союзу комуністів Югославії, за походженням — хорват) брутально придушував прояви сепаратизму в країні. Створені в Сербії згідно з Конституцією 1974 року автономні краї Косово та [[Воєводина]] стримували сербський націоналізм. Проте «система стримувань і противаг» не могла існувати безкінечно.
 
У березні 1981-го на тлі тодішньої югославської економічної кризи албанські студенти вийшли на вулиці косовських міст із закликами виходу Косова зі складу СФРЮ і вимогою визнання незалежностинезалежності краю. Масові заворушення, у яких взяли участь близько 20 тисяч людей, були жорстко придушені військами, тисячі людей арештовані, що так само додало напруженості до міжнаціональних відносин.
 
1989 року, коли Югославія була вже на грані розвалу, за ініціативою глави сербських комуністів Слободана Милошевича сербський парламент скасував Конституцію [[1974]] року, Косово було позбавлено статусу Соціалістичного автономного краю. Потім були розпущені парламент і уряд Косова, а майже всі албанці звільнені з державних установ. У вересні 1991-го після таємного референдуму була проголошена Республіка Косово, яку визнала лише [[Албанія]]<ref>[http://khpg.org/index.php?id=1585050621 Милосердний ангел. Права людини в Україні]</ref>.
Рядок 19:
Ситуація почала загострюватись після того, як уряд Югославії у [[1996]]–[[1997]] роках почав переселяти сербських біженців із [[Хорватія|Хорватії]] та [[Боснія і Герцеговина|Боснії і Герцеговини]] на територію Косова. Це призвело до збройних конфліктів між загонами так званої «[[Армія визволення Косова|Армії визволення Косова]]» (ВАК) та югославською поліцією та армією. З початку [[1998]] року ці сутички набули характеру воєнних дій, з боку югославської армії почалися репресії щодо мирного населення, які наприкінці [[1998]]-го та на початку [[1999]] року мали всі ознаки етнічних чисток.
 
Незважаючи на різке зростання кількості албанських біженців з кінця [[1998]]-го та на початку [[1999]] року, що кваліфікувалося як гуманітарна катастрофа, [[Рада Безпеки ООН]] в умовах блокування з боку Росії не моглазмогла прийняти жодної резолюції, яка б примушувала центральну владу Югославії припинити етнічні чистки й вивести регулярні військові частини з території Косова. Так, ще до початку операції НАТО, понад 350 тисяч косовських албанців були змушені покинути територію Косова. Сербська армія продовжувала здійснювати акції примусового виселення албанців, навіть незважаючи на військово-повітряну операцію НАТО. На момент припинення операції НАТО та початку виведення збройних сил Сербії з території Косова понад 800 тисяч албанців, за даними ООН, були змушені залишити свої домівки.
 
Югославська сторона стверджувала, що вихід албанців в табори біженців на кордонах був зумисно зорганізованим для того, щоб утворити видимість гуманітарної катастрофи і надати привід для збройного втручання.